Війна-це тяжке і сумне слово,яке навіює погані спогади,або ж ностальгію.Зараз війна є.Я дуже хочу жити без війни.
на мою думку,це повинно бути суспільство у якому всі рівні,щоб не було такого,що люди крадуть гроші,зловживають цим.Парки і вулиці повинні бути чистими.Держава-це люди,які в один момент можуть зламати країну,чи відновити знову.Держава повинна бути набагато кращою,ніж є.Без крадіжок,розумною та доброю.Люди,закликаю Вас,робіть все,щоб зробити кращим місто,державу.потрібно жити без війни!
1.Рідний край щиріш любити научає нас розлука (Леся Українка)2.Ти знову обійдеш всі рідні місця, і сонце тобі усміхнеться тепліше.Там думи ясніють і дихать вільніше, там туга зникає і квітнуть серця (І. Коваленко).3.Я все люблю в своїм краю, найбільше-матінку свою (М.Сингаївський).4.Є край, де найкраще співають пташки і квіти цвітуть, наче диво (Л.Пилип`юк)
Біля нашої школи висаджено багато каштанів. Це високі дерева з акуратною округлою кроною, що дає влітку густу прохолодну тінь. Листя каштана великі, крислаті. Дерева з такими широкими листям добре очищають повітря і збагачують його киснем.
<span>Коли наприкінці весни або на початку літа каштани зацвітають, здається, що в місті настав багатоденний свято. Білі та рожеві «свічки», що складаються з безлічі квіток, надають деревам вид величний і урочистий. Легкий аромат квітучих каштанів пов'язаний для мене з близькістю літніх канікул, наповненими сонячним </span>світлом<span> днями і довгими весняними вечорами. </span>
<span>Чим ближче </span>осінь<span>, тим частіше починаєш помічати в густих кронах дерев колючі зелені їжачки плодів. І ось настає хвилина, коли перший блискучий коричневий кульку з сухим стукотом падає зверху до ніг. На початку навчального року весь шкільний двір виявляється усипаним шоколадними каштанами.</span><span>ені.</span>
<span><span> Ніколи не думав раніше, що світ такий гарний, що клапоть неба, дерево, сніг, голос людини, приносять глибоку радість і як повітря потрібні людям.</span></span>