В каменной рубахе ходят черепахи)
Деревце в діжку і вносили в хату
Діти поливали деревце
У теплі з'являлися бруньки
Сестричка - сестричко ;
Тато - тату ;
Бабуся - бабусе , бабусю .
«…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»; «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»; «…під боком живе панок Смоквинов, мотається туди й сюди, заложив і пере заложив — видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть землю… Ай, кусочок же! Двісті п’ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»;
Суржик — це неграмотне використання української мови, це мовлення, надзвичайно засмічене ... бо культурною завжди є тільки українська або російська мова, але аж ніяк не їх змішування! ... Тож і з того, і з другого боку ми нахапалися різних слів. ... Просто гидко слухати, як мову калічать!