Перший домашній улюбленець - мій собака Мухтар, якого я сам обрав і сам виховував. Перші друзі - сусідські діти, хлопці й дівчата різного віку. Перші сварки та розуміння, що люди бувають різні. Перші друзі, деяких з яких досі займають важливе місце у своєму житті. Перші поразки і перші здобутки. Перші розчарування і перші радощі. Перша музика, яка дуже сильно вплинула на формування мене, як особистості, і яка досі зі мною і підтримує мене у важкі хвилини. <span>А як у дитинстві хочеться вчитися, я з нетерпінням чекав 1 вересня, аби почати вчитися у першому класі, бо вже з дитячого садка я знав про таке місце, як школа, де дітей навчають найрізноманітнішим речам і прагнув туди. І ні з чим не порівняти ці відчуття, які переповнювали мене на святі першого дзвоника, і через все життя я несу це прагнення до знань, до усіх нового, що мене оточує і сподіваюся ця цікавість не покине мене до самої смерті. </span><span>Коли я був маленьким, то завжди мріяв якнайскоріше вирости. Мені здавалося, у дорослих життя набагато цікавіше - вони можуть ходити, куди схочуть, вміють користуватися складними пристроями та керувати автомобілем, можуть самі обирати одяг, лягати спати коли вони самі захочуть, а не о 9 годині, дивитися телебачення досхочу... А батьки тільки посміхалися та казали не поспішати, і що вони віддали би багато, аби знову стати дітьми, і як шкода, що тоді я цього не розумів і якнайскоріше намагався вирости, аби стати дорослим, як і мої батьки. </span>Дитинство накладає відбиток на все життя людини, бо саме в цей період формуються основні риси характеру та світобачення, здібності та таланти. І не в останню чергу від того як пройшло твоє дитинства залежить, чи зможеш ти добитися чогось у навколишньому світі, який незважаючи на всю свою красу є доволі жорстоким і невблаганним, і потребує від нас іноді напруження усіх наших сил, аби зробити щось важливе і величне. <span>Я вдячний своїм батькам за те, що моє дитинство було щасливим. Я не був розпещеною дитиною, проте мав усе необхідне, а головне - їхню турботу та увагу. Вони з дитинства навчали мене самостійності, тому я завжди мав вибір, що мені робити, коли мені це робити та інше, і зараз я бачу наскільки це мені допомагає у моєму студентському житті. Я б хотів, щоб теплі почуття, які викликають дитячі спогади, допомагали нам долати труднощі дорослого життя.</span>
<em>Треба писати так: надавати перевагу, ні за яких умов, завдати шкоди, розробити заходи, на Крайній Півночі, тяжкий біль, через якусь там премію.</em>
<em>Помилки у побудові словосполучень виникли через запозичення слів з російської мови.</em>
<em />
<em> Вірні варіанти словосполучень: опинитися в такому матеріальному положенні; жовтуватий, німий, білюсінький, надзвичайно злий можна замінити словом злющий, занадто лагідний, строкатий, дуже близько, синювата, жовтизна. </em>
<em>Помилки виникли через вживання тавтології.</em>
Я дуже люблю квіти, особливо, квіти польові. Вони одночасно яскраві і дуже прості, дуже ніжні, дуже трепетні. Якби польові квіти були людьми, то я сказав би про них, що вони дуже дружні. Адже польові квіти завжди ростуть все разом, великими «партіями» - малиновими, рожевими, червоними, жовтими, блакитними, фіолетовими. Квіти поширюють свій аромат, повітря в полі буквально напоєне ними, поле просто «дихає» своїми квітами. Польові квіти приваблюють до себе запилювачів, любителів нектару - комах, птахів, і навіть кажанів.