Я гуляла на вулиці і раптом пішов дощ, але він був теплий. І я відразу зрозуміла, що він річний. Я залишилася на вулиці і дивилася як промінчики сонця проходять через цей дощик. Але незабаром він закінчився і залишилися тільки калюжі. Після дощу прилетіли пташки. Пташки пили воду з калюж, поки вони були теплі. Незабаром діти вийшли гуляти і став стрибати по калюжах. Я теж стрибала. Мені дуже сподобався літній дощик і я чекаю його знову<span>.</span>
Вулиця мого дитинства
У мене було щасливе дитинство. Я і досі пам*ятаю ту маленьку вуличку, на якій я жив. Вона звалася ******. Як там пахло квітами: розами, ромашками, волошками. Коли наступала весна, я збирав букет підсніжників і дарував їх мамі. Ліси у моєму місті були дуже великими, з річками, полями. Але я не боявся по них ходити. Мені це навпаки - подобалося.
Ой, а скільки у мене друзів було на тій вулиці! На пальцях не перерахувати! Коли я був малим, до речі, у мене була сусідка - Таня. Її бабуся часто носила мені пиріжки, коли я хворів. А хворів я часто, чено кажучи. А батьки мої цілими днями на роботі були. Іноді вони приносили мені солодощі. Але зараз Таня живе у Москві... І я дуже за нею сумую.
На тій вулиці було багато різних будівель: лікарні, будинки, готелі, ліцеї-гімназії... І в кожну з будівель мені було приємно ходити - яка б похмура погода не була, який б був у мене поганий стан... На моїй вулиці всі мене знали, як "Щедрика". Так, і справді мене так називали. Я завжди ділився солодощами, які у мене були, дарував людям приємні подарунки...
Одним словом - любив я ту вулицю, і намагався її берегти так, як зіницю ока.
Розписка
Я, Іванов Іван Іванович, отримав від Сидорова Василя Петровича у тимчасове користування волейбольного м"яча, строком на три місяці.
22 жовтня 2014 р. Підпис
Львів - 5 букв , 4 звуки, 2 склади