Влияние Библии на мировую культуру и национальные языки трудно переоценить. Именно Книга Книг стала источником особого стилистического пласта фразеологии - библеизмов. Данная статья посвящена исследованию библейской фразеологии в художественных произведениях М.М. Пришвина, ее влиянию на языковую картину мира писателя. Группу библейских фразеологических единиц составляют устойчивые обороты с эмоционально-оценочными характеристиками, непосредственно или опосредовано (через форму, образ, концепт) восходящие по своему происхождению к Библии. На основе существующих в научной литературе классификаций фразеологических единиц библейского происхождения авторы проводят анализ употребления различных групп библейских фразем у М.М. Пришвина, дают функционально-стилистическую и эмоционально-экспрессивную характеристику случаев употребления анализируемых фразеологизмов. В статье рассматривается узуальное и окказиональное употребление ситуационных и цитатных видов так называемых непосредственных библейских фразеологизмов. Среди этих фразеологизмов отмечаются как узуальные, так и трансформированные единицы. Кроме того, анализируется группа фразем, относящихся к Библии опосредованно. Отдельную нишу в языковой картине мира художественных произведений М.М. Пришвина занимают фраземы библейского происхождения с компонентами Бог / Господь / Христос, используемые исключительно в узуальной форме
Якщо у тебе вона поділена на завдання. 1.Павлусь 2.Козацький рід Судаків 3.Спасівка 4.15 років 5.70-ти річний дід Андрій , батько Степан ,мати Палажка і сестра Ганна. .6.Цілеспрямованість,наполегливість,мужність,велика сила волі . 7. Стати лицарем, знайти сестру .8. Справедливість ,вірність,гордість,сердечність.9.Визволення сестри з полону
Захищаючи рідну землю, Захар Беркут, робив все для врятування сина, і насамперед визволення для подальшого вільного життя села.
Громада не шкодувала нічого, виготовляючи зброю. Вона була справжнім господарем на своїй землі. Рідній і дорогій землі. Вороги їх не зрозуміють вони честві. Та тухольці розуміли, що все це роюлять для себе і їм ніхто не допоможе
Чуйність і турбота (за повістю Григора Тютюнника «Климко»)<span>Повість Григора Тютюнника «Климко» переносить читача у тяжкі часи фашистської окупації України, відкриваючи дещо призабуту сторінку нашої історії. Головний герой твору Климко – це хлопчик, що йде за багато кілометрів про сіль, щоб потім продати її та врятувати від голоду улюблену вчительку з донькою-немовлям і себе з другом.Климко відважно йде дорогами війни, сповненими небезпек, перемагаючи в собі страх, перемагаючи інколи фізичне безсилля та хворобу. За віком він був нашим однолітком, тому так боляче відчуваєш серцем усі його страждання, вражаєшся його витримці і недитячій мудрості. А ще, здається, неначе приміряєш на себе ту важку подорож Климка і вчишся у нього рішучості та милосердю .Це милосердя беззахисних дітей війни стало головною темою повісті. Автор розповідає про зустріч на базарі Климка та Зульфата зі своєю вчителькою, яка з малою дитиною опинилася в безвиході. З цього часу у друзів з’явилося благородне бажання допомогти їй, і вони беруть на свої слабкі плечі усі турботи про Наталю Михайлівну з Олею, стають їх опорою. Саме опікуючись їх життям у першу чергу, вирушає юний герой новели Климко у далеку дорогу, Климко з шевцем рятує під час облоги на базарі незнайому дівчину від Німеччини, хоч міг розплатитися за це життям. І ми розуміємо, що справжні люди залишаються людьми навіть в екстремальних ситуаціях, виявляючи співчуття й милосердя до інших.Пізніше ми бачимо Климка під час перебування у тітки Марини, яка виходжувала його в гарячці і хотіла навіть залишити в себе — всиновити. Але хлопчик, хоч йому і подобалося у доброї жінки, не погодився, бо відчував відповідальність за життя дорогих йому людей. Мені здається, що у цьому епізоді дуже виразно показується доброта і самовідданість людської душі моїх співвітчизників-українців.Та найважливішим, на мій погляд, є заключний епізод новели — повернення Климка з торбиною солі на станцію, допомога радянському полоненому і смерть хлопчика. Після небезпечної дороги, після важких випробувань, сповнений радістю, повертався назад Климко з дорогоцінною сіллю. І тут підстерегла хлопчика невблаганна смерть, як підстерігала вона на тих воєнних дорогах багатьох його ровесників. Та навіть у цю судну годину Климко постає людиною, що дбає не про себе, а про інших. Забувши про небезпеку, він показує радянському полоненому воїну, куди втікати. Тут і скосила його черга з німецького автомата: «Він уп’явся пальцями в діжурку на грудях, тихо ойкнув і впав. А з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль…».<span>Перед очима ще довго стоїть ця цівочка солі, а серце заповняє безмежна туга і любов до хлопчика з безкорисливою, милосердною і відчайдушною душею, що жила для добра. Любов до всіх дітей війни, які виявляли таке милосердя, яке й дорослим інколи було не до снаги.</span></span>
Так, оскільки автор здебільшого надає перевагу опису природи, власних думок, тощо.