Продовження твору "Сім*я дикої качки"
Мати-качка не повернулася до каченят і вони померли,а вона полетіла на інше озеро гніздитися. А Юрко через кілька днів поїхав з села в місто,а приїжджав тільки на літні канікули до дідуся та бабусі.Мешканці дуже сильно страждали та не могли вгамуватися.Вони були збентежені вчинкові Юрка.А через цей прикрий випадок качки не гніздились на озері села вони почувалися там дуже небезпечно.Друзі хлопця та Тося згадували його та не могли зрозуміти, навіщо він зробив боляче каченятам.А коли приїхав у село та пішов до озера, він зрозумів, що зробив боляче природі,що потрібно цінувати неповторну та єдину красу рідного краю.
Могу тебе подкинуть идейку как написать, тебе остается только расписать это.
Современный человек так или иначе не может потерять свою индивидуальность, хоть что-то но он будет делать по своему, с какими-то своими особенностями.
Но в течение жизни человеку приходится подстраиваться под какие-то обстоятельства, людей. Распиши только это, если конечно подойдёт. И в конце как вывод можешь написать как лично ты относишься к этому, то есть как ты считаешь стоит ли подстраиваться под какие-либо обстоятельства, людей.
В общем думаю ты понял ход мыслей. <span />
Чому я спізнився?
Це я запізнився до вас на урок?
Та знаєте, скільки я звідав морок?!
А ви поміркуйте: уранці спросоння
будильник ударив мене по долоні.
Хотів я проснутись, та, бісова сплюха,
подушка мені приліпилась до вуха.
Почав я взуватись, а тут черевик
вчинив на всю хату і лемент, і крик:
- Куди ти від мене сховав мою ногу?
- Прийшлося бабусю гукать на підмогу.
- А вийшов – надворі попав у біду:
дід вишні обносив у нашім саду.
Так я того діда вже так налякав,
що сам на бігу розпанахав рукав.
А потім я довго втікав од кота:
бляшанку чіпляв він мені до хвоста.
Якого хвоста? Кіт же просто не знає
про те, що хвостів у дітей не буває.
А потім зненацька, ще й посеред шляху
накинулась річка на мене, невдаху.
Відкинув я річку подалі від книг,
а сам – то вже ледь роздягнутися встиг!
<span>Ну й плавала річка у мене на спині – </span>
аж губи у неї зробилися сині!
А потім… А потім страшна, аж зелена,
копиця з розгону полізла на мене!
А потім… Ось бачьте, під оком – синець!
То в мене з рогатки вціляв горобець!
А потім… Та, врешті, хіба цього мало?
Коли б ви хоч трохи такого зазнали,
то ви б не питали нікого й ніколи,
<span>чого це до хлопців спізняються школи…</span>
З давніх часів література і, зокрема, поезія відігравала важливу роль в житті людей. Змалку дитина чує колискові, народні пісні, вірші, які протягом віків створювали справжні майстри слова. Ми можемо не помічати цього, але поезія супроводжує весь наш життєвий шлях. Саме тому всіх поетів так хвилює тема призначення поета і поезії. Леся Українка, українська поетеса, відома далеко за межами нашої Батьківщини, в 1893 році написала поему "Давня казка". Хоча цей твір написаний досить просто для сприйняття, проблеми, яких торкається авторка, простими не назвеш. У центрі поеми Леся Українка зобразила поета, який у своїх піснях висловлює найзаповітніші мрії народу про волю та щастя. Прості люди любили й поважали поета:
І не був поет самотнім, - <span>
До його малої хати </span><span>
Раз у раз ходила молодь </span><span>
Пісні-слова вислухати. </span><span>
З такої поваги та любові народу до співця можна зробити висновки, що той був дуже талановитий. А одного разу поет навіть написав серенаду на замовлення лицаря Бертольдо, за допомогою якої багач завоював серце своєї коханої. Але не тільки для Бертольдо вірші поета відігравали велику роль. У них розповідалося про народне життя, тому весь народ запам'ятовував та повторював ці вірші. </span>
... Співці по місті ходять <span>
І піснями люд морочать, </span><span>
Все про рівність і про волю </span><span>
У піснях вони торочать. </span><span>
Вже й по тюрмах їх саджають, </span><span>
Та ніщо не помагає, </span><span>
їх пісні ідуть по людях, </span>
Всяк пісні ті переймає. За сюжетом поеми, лицар Бертольдо з військом вирішив захопити неприступні мури одного з міст. Але місто було могутнім, а воїни Бертольдо вже втомилися. У цей час перед військом вийшли співці та заспівали пісню, написану головним героєм - поетом. Слова цієї пісні так надихнули воїнів, що вони продовжили боротьбу та захопили неприступне місто. Бертольдо пообіцяв поетові велику нагороду, але вчинив безчесно та обіцянку свою не виконав. Втім, поет не потребував якоїсь матеріальної нагороди за свої вірші, тому що ця велика людина була здатна на самопожертву заради інших. Він знав: що б з ним не сталося, його вірші будуть жити вічно. Навіть під час перебування у в'язниці поет відчував, що його думка лишилася на волі: <span>
Та й в темниці буду вільний, - </span><span>
Маю думи-чарівниці, </span><span>
Що для них немає в світі </span><span>
Ні застави, ні границі. </span><span>
І мого прудкого слова </span><span>
Не затримає темниця, </span><span>
Полетить воно по світі, </span><span>
Наче тая вільна птиця. </span><span>
На жаль, за життя поета його мрія про вільне життя народу не здійснилася, проте народ пам'ятав його та його творчість. </span><span> Тема призначення поета і поезії - ось основа поеми Лесі Українки "Давня казка". Авторка переконливо доводить нам, що можливості правдивого поетичного слова безмежні. Для справжнього поета головне - не матеріальний світ та його перевага, а свобода слова та вільність думки. </span>
на мою думку Він лірик. Якщо не правда пробач.