Після теплого літечка настала довгоочікувана осінь. Прийшла вона несподівано, тихенько, ніби якась таємнича гостя. Тому, мабуть, її ніхто й не помітив відразу. Проте нікого осінь не забула, всім дарунки казкові принесла.
В садку червоніють яблука, красуються грушки, достигають сливи. Це дари щедрої господині-осені.
Оксамитовий запах осені відчувається скрізь. Проте найбільше його чути в повітрі. І тоді здається, ніби то сама осінь пливе по вулицях, лоскочучи перехожих легенькими павутинками бабиного літа. А птахи тим часом починають збиратися у далеку подорож. Вони незабаром полетять у теплі краї на зимівлю і повернуться тільки навесні. На дахах будинків, правда, ще можна побачити десятки ластівок. Весело щебечучи, вони немов прощаються зі своїм рідним краєм...
Недарма кажуть, що осінь — золотокоса красуня. Після її приходу увесь ліс став немов золотавий. Стрункі берізки вдягли гаптовані золотом сукні. Тепер їхні розкішні шати виграють і сяють на сонці. А ось гордо стоять могутні велетні. То дуби. Лиш де-не-де багряніють красені-клени. Пишається своїм вбранням і калина... А ще в лісі можна знайти безліч грибів та ягід.
До речі, в скарбниці усної народної творчості збереглося багато віршів, пісень, казок та оповідань, пов'язаних з цією прекрасною порою року.
ЯКБИ ПТАХИ І ЗВІРІ ВМІЛИ ГОВОРИТИ. Якби птахи і звірі вміли говорити,вони б попросили дітей дотримуватися правил поведінки в лісі.Лисиця попрохала б,щоб не залишали порожніх консервних банок,стаканів,залишків їжі.Зайці сказали б,щоб діти прибрали пластикові пляшки.Сорока та мурахи попросили б,щоб не палили вогнища.Усі звірі бажають,щоб їх рідний дім-ліс залишався чистим та неушкодженим.
Майдан пишется с большой буквы...
Твір на тему "Як відшукати свій шлях у житті?"
:
Я дуже часто задумуюсь над тим, як відшукати свій шлях у житті. Досить не рідко серед дорослих можна почути фразу про те, що їм набридла їхня робота, яка взагалі не є мрією їхнього життя. Що ж потрібно робити для того, щоб праця стала приносити не лише задоволення, а й стала улюбленою діяльністю? Я вважаю, що для цього треба набрати сміливості та не боятися пробувати щось нове.
Не страшно змінювати хобі, наче рукавички. Це ж і є пошук свого шляху житті. Людина не дізнається, що саме їй підходить, доки не спробує. Не страшно навіть змінювати спеціальність в університеті, якщо через півроку навчання ти розумієш, що це - "не твоє". Я вважаю, що кожна людина має знайти себе. Звичайно, це не легкий шлях. Але займатися тим, що приносить духовне натхнення - дійсно цікаво.
Уявіть, що одного похмурого ранку ви прокинулися, подивилися у вікно і не побачили ані дерева, ані травички, не почули співу жодної пташки, не побачили жодного собаки чи кошеня... Аж моторошно стає на душі! Цього неможливо уявити. Бо ми так звакли все це бачити постійно, що не уявляємо життся без зелені, сонця, блакитного неба, птахів та тварин. Ми можемо не звертати на них уваги, зайняті своїми справами, але вони є, є поруч. І якщо щось одне зникне - ми зразу ж відчуємо дискомфорт. А якщо зникне все? Наше життя стане неможливим. Тому що природа - це не тільки естетичне задоволення, але й наша життєва потреба. Природа дає все, що необхідне для нашого життя: повітря, їжу, одяг... Тому так важливо, щоб люди зрозуміли, що не можна неконтрольовано знищувати ліси, водойми, бо це неминуче стосується тварин, птахів, усіх живих істот, що там мешкають. А отже, це відіб'ється й на нашому житті. А наше життя без навколишнього різнобарвья просто неможливе! Ми - частина природи! Але, на жаль, на цей час сама руйнівна її частина!