Іменник<span>Початкова форма.На яке питання відповідає в реченні.Істота чи неістота.Власна чи загальна назва.Конкретне чи абстрактне значення, збірне, речовинне.Рід, число, відмінок, відміна, група (тверда, м’яка, мішана).Спосіб творення (якщо це похідне слово).Правопис.Синтаксична роль у реченні.</span>Прикметник<span>Початкова форма.На яке питання відповідає в реченні.Розряд за значенням: якісний, відносний чи присвійний.Форма: повна чи коротка.Для якісних – ступінь порівняння.Група: тверда або м’яка.Рід, число, відмінок.Спосіб творення, якщо слово похідне.Особливості правопису.Синтаксична роль у реченні.</span>Числівник<span>Початкова форма.На яке питання відповідає в реченні.Розряд за значенням: кількісний (дробовий, збірний), порядковий.Група за будовою: простий, складний чи складений.Рід, число (якщо є), відмінок.Спосіб творення, якщо слово похідне.Правопис.Синтаксична роль у реченні.</span>Займенник<span>Початкова форма.На яке питання відповідаєРозряд за значенням: особовий, зворотний, присвійний, вказівний, означальний, питальний, відносний, неозначений, заперечний.Рід, число, відмінок.Спосіб творення.Синтаксична роль.</span>Дієслово<span>Початкова форма.На яке питання відповідає.Дієслівна форма: інфінітив, особова форма, родова, безособові дієслова, дієслова на –но, -то, дієприкметник, дієприслівник.Перехідне чи неперехідне.Вид.Спосіб: дійсний, умовний, наказовий.Час, проста чи складена форма.Якщо теперішній чи майбутній час, визначити особу та число.Якщо минулий час, умовний спосіб, то треба визначити рід в однині.Дієвідміна.Якщо дієприкметник, то назвати такі ознаки: активний чи пасивний, час, вид, рід, число, відмінок.Якщо дієприслівник, то назвати такі граматичні ознаки: час, вид.Особливості творення.Правопис.Синтаксична роль.</span>Прислівник<span>На яке питання відповідає.Розряд за значенням: означальний, обставинний (місця, часу…).Для якісно-означальних – ступінь порівняння.Спосіб творення, від якої частини мови утворений.Правопис.Синтаксична роль.</span>Прийменник<span>Службова частина мови.Група за походженням: первинний, вторинний.Група за будовою: простий, складний, складений.З якою відмінковою формою вживається.</span>Сполучник<span>Службова частина мови.Розряд: сурядний, підрядний.За вживанням: одиничний, парний, повторюваний.Група за будовою: простий, складний, складений.Правопис.Синтаксична роль.</span>Частка<span>Службова частина мови.Група за значенням і вживанням.</span>Вигук<span>Окрема частина мови, що виражає емоції. Волевиявлення, звукові реакції мовця, етикет.Розряд за значенням: емоційний, спонукальний, звуконаслідування, звертання до тварин, мовний етикет.<span>Роль у реченні, розділові знаки при вигуку.</span></span>
Скажіть, діти, чи любите ви зиму? Які картини виникають у вашій уяві при слові ЗИМА? Чарівні зими люблять усі. Прозоре морозне повітря, пластівці пухнастого снігу, кришталеві візерунки на вікнах, скрип саней. Бувають дні, коли інеєм покривається все: місто, ліс,села. Казкова картина! Як ніби Морозко вдарив своєю палицею, і все навколо покрилося інеєм. Бурульки на дахах будинків підтає від яскравого сонця. Дух захоплює від переливається гри світла. Вночі, коли всі люди сплять, зима приходить, стукаючи кришталевими каблучками по темних вулицях . Ніжно покриває вона все білосніжним килимом. І вулиці з похмурих перетворюються на білі, ошатні, святкові. Прокидаються люди вранці веселі, радісні, в очікуванні свят. Діти радісною гурьбою вибігають на вулицю. І до самого обіду йде гра в сніжки.
Чарівниця-зима зачаровує і надихала багатьох поетів і письменників. Скільки чудових поетичних рядків присвячено цій порі року! Ось як її побачив Максим Рильський
ЗИМОЮ. Ліс в ясних коронках у вікна зазира. Скрізь по вітах тонких самоцвітна гра. Снігурів червоних сонце золотить. В снігових затонах щогли верховіть. Сад у білій піні, в кризі небеса. Перехресних ліній розцвіла краса.
В суспільстві людина живе серед інших людей, тому її поведінка та ставлення до інших членів суспільства дуже важливі.
<span>Справжню людину характеризують благородні риси характеру, наприклад,
порядність, ввічливість, моральність, вимогливість не тільки до інших, а
і до себе.
Це кодекс честі справжньої людини, який нормує її поведінку та не
припускає, наприклад, проштовхування в натовпі за допомогою ліктів або
жартів над фізичними недоліками оточуючих.
Справжня людина завжди додержує своїх обіцянок, ніколи не відповідає
образою на образу, не принижує інших людей, намагається допомогти
слабшому, поважає старших. </span>
Стати справжньою людиною може кожний. Це залежить тільки від
самої людини, від її прагнення самовдосконалюватися. Всі риси справжньої
людини треба виховувати в собі самому.