1. Остап Вишня — один із зачинателів і найвизначніших представників української сатирично-гумористичної літератури (це чародій сміху, майстер гострого слова, який висміював у своїх творах бюрократів, п'яниць, хапуг, браконьєрів. Вишня — письменник народний, бо боліє душею за народ, його страждання, а також радіє його радощам).
2. Вишня — новатор (він збагатив жанрові різновиди памфлету, фейлетону, гуморески, нарису. Створив новий український літературний жанр усмішки, де застосовує Гротеск і гіперболу. Автор добре володіє народною лексикою, вміє влучно сказати, творчо використати прислів'я. Вишня поєднав новий зміст з глибоким національним колоритом).
3. Спадщина Остапа Вишні — віддзеркалення тогочасних проблем (що актуальні й сьогодні):
а) наша нація, наша мова (гіркою іронією пройняті думки Остапа Вишні про рідний народ, його історичну долю в минулому і сучасному — усмішка "Дещо з українознавства");
б) пореволюційне село в усмішках письменника (близько 650 усмішок. Вишня
висміює відсталість окремих селян — "Як гусениця у дядька Кіндрата штани з'їла...", безкультур'я — "Дружні поради", неуцтво і забобонність — "Гіпно-баба", "Село-книга", викриває розкрадачів народного майна — "Усипка, утечка, усушка й утруска");
в) тема мужності і нескореності народу в роки Великої Вітчизняної війни (письменник патріот утверджує героїзм простих людей, що стали на захист Батьківщини);
г) спогади про дитинство, тепло селянського оточення (велика кількість творів присвячена людям, що оточували письменника в дитинстві — цикл творів "Моя автобіографія". Кожен рядок пройнятий любов'ю до тих простих селян, котрі жили щиро, допомагали один одному, в своїй народній мудрості були "значно професоріші від самих професорів");
д) місце "Мисливських усмішок" у творчій спадщині Остапа Вишні (пройняті любов'ю автора до усього живого, що оточує нас).
4. Популярність і виховна сила "Вишневого сміху" (веселий, щирий, здоровий сміх; секрет популярності Вишні — у його єдності з рідним народом; "Той сміх, що не ображає, а виліковує, виховує людину, підвищує", — писав Остап Вишня).
<span>Тема: прагнення людей здобути вічне життя, їх нездатність керувати обставинами та власним щастям. Автор ставить перед читатчами питання : що важливіше для людини вічна молодість, могутність, чи шанс бути щасливим та коханим. Ідея: Чого хочуть люди? Влади, грошей, могутності, визнання - "безсмертя", але маючи можливість здійснити своє бажання, що вони оберуть? Просто бути щасливими та коханими, навіть якщо для цього треба буде відмовитись від усіх тих блискучих мрій.)</span>
Рік написання: 1979. Літературний рід: ліро-епос. Жанр «Маруся Чурай»: історичний роман у віршах (визначення Л. Костенко). Тема «Маруся Чурай»: зображення нещасливого кохання Марусі та Грицька в поєднанні з широкою картиною життя України XVII ст. Головна ідея: незнищенність українського народу (особистості з багатим духовним світом), глибока віра в його (її) духовну силу і могутність. Головні герої «Маруся Чурай»: Маруся Чурай, Гриць Бобренко, полковий обозний Іван Іскра, полтавський полковник Мартин Пушкар, козак Лесько Черкес, Галя Вишняківна, війт Семен Горбань.
Невозможно всегда быть героем но всегда можно оставаться человеком автор - Гетте.
<span>Я считаю что человек в любой ситуации должен отставатся человеком. По моему мнению все в жизни относительно. </span>
<span>Может быть для кого-то быть Человеком с большой буквы это и есть героизм. В нашем ритме жизни и вновь появляющихся в жизни людей ценностях очень трудно остаться Человеком. Вот для меня гланое в любой ситтуации оставаться собой и быть достойным называться Человеком в моем понимании. </span>
<span>Для того чтобы быть героем необязательно спасать людей или воевать на войне, можна быть героем сделая то, что многие могут но не хотят сделать: как например перевести бабушку через дорогу или уступить пожелому человеку место в транспорте, или убрать свой засранный двор в который дворник заходил 2 месяца назад. </span>
С точки зрения науки любой человек есть человек - мы все люди, можем любить, ненавидеть, обижатся, прощать и логически мыслить!
<span>Человек - это личность, а в философско-этическом понимании герой — человек, совершающий акт самопожертвования ради общего блага. </span>
<span>Я считаю, что Человеком нужно быть всегда, а героем по ситуации.</span>
На этих фотографиях информация, которая думаю хоть немного пригодиться