Чи не найболючіше, що може трапитися в житті людини. Зрада - це майже як смерть. Смерть довіри та близькості. Зрада - то ніби навмисне приниження близької людини. <span>Що саме є зрадою? Адже всі ми часом обманюємо близьку людину, але зазвичай то не є зрада, лише спроба не образити або небажання посваритися. На мою думку, зрада - це свідомий обман очікувань людини на рахунок тебе. Наприклад, ти впевнюєш того, хто вважає тебе другом, що обов'язково підеш з ним до лікарні, бо він дуже хвилюється, але вже в той момент знаєш, що нікуди не підеш та навіть не попередиш. </span> <span>Тобто зрада - це свідома брехня про те, що людина може на тебе розраховувати.Так у всьому - у дружбі, коханні, на роботі - у будь- яких стосунках між людьми. Рано чи пізно, про зраду стає відомо, і зрадженій людині буде дуже боляче, бо вона знатиме, що довгий час до неї ставилися нещиро.Чому люди зраджують? Мабуть, на те існують дві основні причини. Перша - людині байдуже, що іншому буде боляче. А друга - в неї бракне сміливості сказати прямо, що вона більше не кохає або не хоче спілкуватися якраз через те, що боїться зробити боляче небайдужій людині, з якою не хоче продовжувати стосунки.Кажуть, найгірша зрада - то зрада самого себе, своїх поглядів та бажань. Людина ставить свої справжні потреби нижче тих, що нав'язують їй ззовні. Відмовившись від себе, можна отримати гроші, популярність або ще щось, але якщо це насправді не те, чого ти хочеш, який в них сенс? </span> <span>Зрадники жили у всі часи. Часто знаходилися люди, які заради власної вигоди відчиняли браму рідного міста ворогам. Та мені здається, це правда, що на чужому нещасті щастя не збудувати. Завжди важко судити про такі поняття як зрада. Можливо, у людей є виправдання за зраду, проте душевний біль зрадженої людини буде жити в її серці завжди. Та ніхто й не каже, що життя - проста штука. Я сподіваюся, що чесність і щирість у стосунках між людьми допомагають уникнути зрад.
Настала весна, квіти почали розцвітати, а серед них і ромашка. Ось одного сонячного ранку підлітає метелик до запашної ромашки й каже: - Привіт ромашко ! - Привіт ! відповіла вона тихим, сумним голосом. -Ти чого така сумна ? запитав метелик с посмішкою на обличчі. - Я сумна бо не маю друзів, товаришів с ким би я могла пограти та розважитися в цей прекрасний сонячний день. тихо відповіла вона. - Зрозуміло, а давай я стану твоїм другом, буду кожного дня прилітати до тебе, будемо разом гратись й милуватися красою природи. - Так, я згодна давай дружити. Прилітай до мене завтра зранку й проведемо увесь день разом. - Добре, до завтра. Бувай ! - Бувай! І полетів метелик до себе додому, а зранку як вони й домовлялися вони знову зустрілися і грали увесь. Ось так друзі знайшли одне одного.
Привіт,друже! Не хотів би ти зі мной по-снідати? Привіт! Звісно,а що десь гарно годують? Так,я бачив,як на підвіконні з однієї квартири,господиня поставила фрукти. Оооо,таке я полюбляю,полетіли! Ммм,яка смакота,дуже смачні фрукти. Безумовно!Смачного! А про що ти мрієшь? Я мрію,і хочу побачити теплий океан і ласкаве сонце! А ти? Я мрію про їжу,а про теплий океан і ласкаве сонце я не мрію. Ну добре,зустрінемось,ще! Бувай