Не зрячи існує в народі така приказка: «Зустрічають по одежинці, проводжають по розуму ». А розумний - значить знаючий. Знання потрібні людині для того, щоб розуміти себе, навколишній світ навколо нас. Їх ніколи не буває багато, адже чим більше загадок разреша їли, тим більше з'являється нових питань.
Бувають знання широкі - це коли людин знає потроху про усім. Таких людей називають ерудитами, і вони часто беруть участь у різних телевізійних конкурсах і шоу, їм легко розгадувати кросворди.
Однак більше широти завжди цінувалася глибина знань, коли людина знає про щось майже все. Такі люди дійсно є професіоналами, вони не бовтають попусту й завжди зайняті справою.
Недостатньо просто збирати знання, ними потрібно вміти користуватися, застосовувати їх на практиці. Тільки тоді знання послужать тобі ту службу, для якої вони призначені.
Сьогодні вранці я збиралася на прогулянку,адже був вихідний день і мені нема було чого робити вдома. На вулиці була дуже гарна та ясна погода,яка так і манила мене. Коли я вийшла,то ,чомусь, нікого не було з моїх товаришів та друзів, і це мене засмутило,бо дуже хотілося пограти у нову гру.
Так я сиділа дуже довго,але раптом,щось маленьке промайнуло в мене перед очима. Я не зрозуміла нічого і продовжумала сидіти на лавочці. Через декілька хвилин до мене ,з великими очима,підбігло діти,які голосно викрикували незрозумілі слова:
-Де?!
-Ти бачила?!
-А куди пролетіла?!
-Куди?!!
Я, не розгубившсь, запитала:
-Що і куди пролетіло?
А вони мені:
-Тільки-но що біля тебе пролитав стриж,куди він полетів,куди?!
Я,трохи подумав,зрозуміла про що йде мова і сказала:
-Здається туди полетіла щось маленьке і дуже швидке,-і показала у сторону до великого дуба.
Усі діти раптом побігли туди, і я вирішила не відставати від них.Коли ми підійшли до того дерева,то побоачили маленького стрижа,що лежав біля дерева майже не рухаючись. Діти,не помітивши мене, почали вигадувати,як допомогти маленькій пташці,і я запропонувала:
-Давайте віднесемо її до діда Панаса,він дуже любить птахів і з радістю нам допоможе.
Діти дуже зраділи моїй пропозиції і кричали:
-Веди!
-Веди,скоріше!
І я відвела усіх до діда. Спочатку він уважно розглянув пташку,щось дуже швидко зробив,дав її води...і вона опритомніла. Виявилося,що у пташки було зламане крило,а дід Панас легко перев`язав його.
-Дякуємо вам!Дякуємо!-кричали ми діду.
А потім усі і подякували мені:
-Дякуємо і тобі, ти нас дуже виручила! Пішли з нами гратися!
-Авжеж ходімо! - з радістю сказала я.
Так я познайомилася не лише з новими й гарними друзями,а й допомогла бідній пташці. Це був найкращий день!
Надеюсь тебе понравилась моя сказка)
Джун-гли
Вот и все дела!!!
<span>Лебедина пісня це- останній вчинок у житті.</span>