«Хто це робитиме? – спитав він.
«Що це значить?» – спитала вона.
«Куди ти йдеш?» – спитав Андрій.
«Де це буде?» – спитала вона.
«Оце й усе?» – сумно спитав він
Він спитав, хто це робитиме.
Вона спитала, що це значить.
Андрій спитав, куди він іде.
Вона спитала, де це буде.
Він сумно спитав, чи це й усе.
Вже настає осінь!Скоро листочки пожовтіють и опадуть. А я з друзьми будемо ними гратися. Буде проливним дощем плакати небо. Скоро буде багато калюж і холоду. Ми одягнемося по-тепліше та будемо гуляти на вульці.Може трішички похворіємо а потім знову встанемо на ноги.Осінь, дуже яскрава пора року.А після осіні вже буде зима і звірям буде неперелепки.
Роздивляються [р о з д и в л* а й у т* с й а]-13 букв, 14 звуків.
Кажуть, що хліб - усьому голова. Це дійсно так, тому що він універсальний, його подають до першого і з його допомогою можна легко перекусити. Шлях хліба від поля до столу дуже довгий і складний. Щоб зробити одну хлібину, потрібна праця сотень людей. тому варто Добре ставитися до цього продукту, поважаючи працю людей і природи, яка дала зерно для нього.
Різдво – родинне свято, зустрічали його урочисто, схвильовано. До свята готувалися заздалегідь: білили хату, прибирали її святковими рушниками, килимами. На вечірній зорі найстаріший член сім’ї ( дід або батько) вносив в хату сніп жита чи ячменю. Називався сніп «дідухом» або «колядою». Він і виконував функцію ялинки. Найстаріша жінка в сім’ї (баба або мати) ставила біля «дідуха» горщик з кутею, узвар і свячену воду. Біля свяченої води запалювали свічку. До 12 години ночі сини і батько обходили обійстя із святим хлібом, благословляючи все живе, заклинаючи його від напасті. На воротях і на дверях сараю ставилися обереги і вішалися пучечки трави з полину, кропиви, чебрецю, щоб відігнати нечисту силу. Сигналом до вечері була поява першої зірки на небі, яка сповіщала про народження Божого дитяти. На столі ставилося 12 страв, щоб кожен місяць був щедрим. Батько ховався за стіл, питаючи, чи його не видно, і отримував ствердну відповідь. Потів він відповідав: «Як ви мене не бачите зараз, то щоб цілий рік з-за хліба не бачили» і бажав врожаїв та достатку. Господиня імітувала квочку чи якусь іншу бажану в господі птицю.
Першою їли кутю з медом, потім оселедці, рибу, голубці з пшоном. Обов’язковими стравами були пиріг і вареники.
У Святий вечір колядували тільки діти. Старші колядники обходили хати з наступного дня. Парубочі ватаги колядників ходили з «звіздою», дівочі – з ліхтарем. Серед колядників були «дід», і «баба», і «коза», і «циган». Господарі щедро обдаровували колядників, кладучи дарунки їм в торбину.
І сьогодні святкують Різдво. І в наш час обов’язковою стравою є кутя. Однак звичай заносити в хату сніп жита чи ячменю не зберігся. Цю функцію у нас виконує ялинка. У багатьох селах зберігся звичай ставити на стіл 12 страв. Сьогодні колядують у Святий вечір і наступного дня.