1. Пахота.
Большое поле, черная земля, вдали виднеется полоска леса. По полю идут две лошади, запряженные в плуг. На одной из лошадей сидит верхом босой мальчик лет семи и оглядывается на отца, который тяжело идет за плугом.
2.Пастух.
На опущке леса пасется стадо коров. Светит солнце. Трава зеленая и густая. Старик-пастух сидит в тени под деревом, а маленькая девочка подает ему кувшин с молоком.
3. Домашняя работа.
Зимняя ночь. Окна покрылись инеем и через стекло ничего не видно. На столе горит свеча. Девочка, лет десяти, сидит возле свечи и вяжет носок. Возле девочки стоит люлька с младенцем, и девочка покачивает люльку ногой и поет. А рядом стоит мать, перед ней корыто, полное белья, и она стирает, опустив голову и погрузив руки в воду по локоть.
4. Сбор урожая.
Яблоневый сад. Ветви яблонь гнутся под тяжестью яблок, желтых ,красных и зеленых. В саду много людей.Мальчик сидит на толстой ветви и собирает в подол рубахи красные яблоки. Женщины несут корзины, полные яблок к телеге, в которую запряжена серая в яблоках лошадь. Маленькая девочка протягивает лощади яблоко на ладони.
5. Заготовка дров.
Зимний лес, пасмурно и дует ветер. На дороге стоит лошадь, перед ней брошено сено, и она тянется к нему. Лошадь запряжена в телегу, до половины заполненную дровами. Недалеко от дороги высокий, сильный крестьянин с черной бородой широко размахнулся топором, чтобы срубить, стоящее перед ним, дерево. От него, в сторону телеги, идет женщина, сгибаясь под тяжестью дров, а от телеги к матери бежит мальчик, чтобы ей помочь.
Україна — моя батьківщина і я пишаюсь тим що я українець.В Україні я народився, зростаю, навчаюся, звідси мій рід. Я люблю її мальовничі простори, лани, поля, ріки, ліси і гори…Щоб полюбити свою країну її треба пізнати багато подорожуючи.Вам доводилось стояти на верхівці муру Хотинської фортеці на Дністріі? Її висота сягає сорока метрів, товщина стін п’яти. Це велична споруда, одна з пам’ яток архітектури. Відчуваєш подих століть, торкаєшся не просто теплого каменю, а нашої історії.А ви підіймались на гору Говерлу в Карпатах? Це найвища точка України. Як приємно стояти відчуваючи свист вітру у вухах, а пегед очима скільки бачить око — величні гори.А в сорочинцях були, де все як у Гоголя… Очі розбігаються від розмаїття товарів українського виробництва. Обов’язково везеш додому щось на згадку про край де був.А петриківський розпис бачили? Він зберігся ще з сімнадцятого століття, Розвивається в наш час і відомий в усьому світі. Я був у селі Петриківка і бачив ,як працюють художники. На скляну палітру наносять всі кольори веселки — це гуаш. Спочатку майстриня робить легенький ескіз олівцем, а потім починає чаклувати пензлями різної товщини. Її рухи впевнені і плавні. Мазки лягають швидко один за одним утворюючи казковий рослинний орнамент, дивовижної краси птахів.Кожна робота неповторна, за нею стоїть автор, у нього свій стиль письма. Тому свої роботи майстер побачить серед тисяч екземплярів, а підробки всі інші.Я люблю наші українські витвори мистецтва, наші українські пісні і приказки , мудрі казки, твори видатних письменників,бо я українець.Якщо хтось не іменує себе українцем — це його шлях і вибір, виховання.<span>Я хочу бачити свою країну квітучою, де кожна людина відчуває себе щасливою.</span>