Київ – Із початком стабільних морозів українські мисливці дедалі частіше виходять на полювання. Між тим, великі копитні та хижі тварини в Україні перебувають під загрозою знищення через браконьєрство та легальне віп-полювання, б’ють на сполох екологи. Вони наполягають на законодавчій забороні полювання на вовків, лосів та рисей, і виступають за незалежну оцінку їхньої чисельності. Натомість мисливці вважають, що повне припинення полювання на великих тварин нашкодить екосистемі. Напередодні Нового року браконьєри застрелили всіх лосів, які мешкали у Черкаській області. Лісники, які об’їжджали свої угіддя у Чигиринському районі, побачили, двох чоловіків біля годівниці для лісових тварин та двох застрелених лосів на землі. Браконьєри кинулися тікати, але невдовзі їх затримали працівники міліції поблизу Чигирина.
Як виявилося, вони вбили двох останніх самиць лося в області, одна з них була вагітна. Тиждень тому інші браконьєри застрелили та вивезли останнього в регіоні самця лося.
На частину лісових мешканців полювання скасоване силами громадськості
Подібне відбувається в усій Україні, причому найбільше потерпають популяції великих тварин: олені, зубри, вовки, карпатські ведмеді та рисі, говорить голова Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. На його думку, цих тварин лишилося настільки мало, що їм завдає шкоди не лише браконьєрство, але й легальне полювання.
«Майже всі ці тварини внесені до Червоної книги. Але упродовж останніх років діяли відомчі інструкції, які дозволяли українцям та іноземцям віп-полювання на зубрів. Ми домоглися скасування цих норм, але зубрів лишилося не більше 150 особин. У сусідній Польщі, для порівняння – їх більше тисячі. На карпатського ведмедя не можна полювати, однак є факти, що його теж вбивають, а ведмежат – продають», – розповів еколог.
Українські екологічні організації об’єднали зусилля для збереження великих тварин в Україні. Зокрема, вони через суд та прокуратуру домоглися повної заборони полювання на зубрів та обмеження відстрілу вовків. Однак запроваджувати ці зміни важко, оскільки чимало українських політиків полюбляють полювання, констатує Володимир Борейко.
Він наводить дослідження польських та німецьких науковців на чолі із професором Бернхардом Гржимеком, які свідчать про те, що серед мисливців, які полюють на великих тварин, дуже високий відсоток людей із фізичними та психічними вадами.
«Ті, хто полюють, зокрема, на хижих тварин, страждають на імпотенцію. Вбиваючи цю величезну, сильну тварину, вони неначе компенсують свої недоліки та недуги», – зауважує Володимир Борейко.
Вовкам та лосям нічого не загрожує – Мінприроди
Між тим, за офіційними даними Мінприроди, популяції великих тварин в Україні значно більші, аніж наводять незалежні екологи.
Начальник відділу охорони тваринного світу Мінприроди Володимир Домашлінець визнає проблеми популяції зубрів та лосів в Україні, однак наголошує, що вовкам знищення не загрожує.
«Полювання на лося заборонили, бо є намір внести його до Червоної книги, – зауважив представник Мінприроди. – Щодо вовків – їхня популяція стабільна, нещодавно запроваджені обмеження щодо полювання: не можна стріляти у вагітних самиць, тощо. Я спілкувався з багатьма фахівцями і можу сказати, що які б не були заяви деяких громадських організацій, попри те, що на вовка є полювання, йому нічого не загрожує».
Відстрілювати – корисно для екосистеми?
Мисливці ж наполягають на тому, що чисельність багатьох видів необхідно регулювати відстрілом. Володимир Ключковський, який полює на Львівщині понад 20 років, погоджується із тим, що лосі та інші копитні потребують державного захисту. Але й від вовків їх теж треба захищати.
«У нас вовків багато. Маю знайомих у сусідній Польщі, де вовк під охороною, – зазначає Ключковський. – Так вони кажуть, що за рік він з’їдає у прикордонних областях сотні оленів та козуль. Всього має бути в міру, і полювання – теж».
Мисливець визнає, що чи не найбільшою проблемою для української фауни є віп-полювання. Якщо звичайні мисливці не стріляють у рідкісні види, коли ті потрапляють у приціл, то можновладці на полюванні б’ють все, що бачать, каже мисливець.
Бернська конвенція, яку підписала Україна, зобов’язує державу взяти під охорону, зокрема, вовка, карпатського ведмедя та лісову рись. Однак чимало норм мисливського законодавства досі їй суперечить, а в лісових господарствах України часто завищують кількість чотириногих мешканців, відзначають у Всесвітньому фонді дикої природи.
Моїм улюбленим героєм стало головна дійова особа твору Ярослава Стельмаха під цікавою назвою «Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера» – Сергій Стеценко.
Пропоную охарактеризувати образи Вітьки<span> Горобця , Федька Котигорошка, Галі Козачок у такий спосіб: </span>
Вітька – головний герой твору, що у свої неповні чотирнадцять років
закохався у свою односельчанку Галю. «Вітька – високий, худий, з рідким білявим
чубчиком – не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і
рвучкий». В образі цього хлопця
вбачаємо такі риси, як рішучість, наполегливість та доброта. Вітька
цілеспрямовано йде до своєї мети, віддано бореться за своє щастя. Окрім цього
він є чудовим та вірним другом.
<span> Федько Котигорошко – дванадцятирічний друг Вітьки. Це «маленький товстий і
флегматичний» хлопець, що мав прізвисько Жучок через свою смагляволицість.
Хлопець був чудовий та навіть романтичний, адже саме він запропонував Вітькові
освідчитись Галі серенадою. Він ще ніколи не закохувався, але був начитаною
людиною, тому чимало читав про кохання: «Федько вибирав книги на свій смак і
ковтав їх десятками. </span>Міг терпляче
лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше читати семисотсторінковий роман». Окрім цього він був гарним другом,
всіляко підтримував Вітьку у різних ситуаціях і прагнув завжди бути поряд: «Тільки
носа не вішай. Он дід Свирид каже, що двічі не вмирати, а раз – не минувати».
Галя – гарна та
приваблива дівчина, «тоненька немов вирізьблена», «в неї гарні чорні очі-оченята,
такі жваві, й такі привабливі, і такі бездонні, що прямо диво дивне». Недарма у
неї закоїхався Вітька: «Ех, Вітько, Вітько, гаряча твоя голова!.. І треба
ж було тобі отак відчайдушно закохатися
у Гальку Козачок!». Галя – дівчина смілива
та відважна, «в свисті Галька могла заткнути за пояс будь-якого
чаплівського хлопця!». Улітку
підпрацьовує листоношею. Саме у цьому образі уособлюється ідеал української
дівчини.
Потому что он жил и не заботился о чом то ему было всьо всьо на халяву.Он был счастлив потомучто нечево не делал и даже когда ему кинули мертвою зверюшку в окно она ожыла.как то так
Я люблю природу, явідчуваю її пахучі трави, щедрі прояви, гарні та блискучі промені сонця. Мені подобається вдихати такі негаданні, просторні запахи Української землі.Як добре, коли є хвилина часу, для поєднання з природою. Ця хвилина може замінити мені всі часи в комп*юторних іграх. Я можу відчути, як ллється струмок холодної води,як щойно вилуплена пташка перший раз тріпоче крилами.. Що може бути краще, лебедів в небі,качок в річкі? Щасливий(а) я, коли знаю, що все в країні, все в родині , та взагалі добре. Природа-дуже важлива для нас, потрібно до нех прислухатися, щоб не закінчити життя біля комп*ютора.