Цей роман написаний у віршованій формі і є центральним у творчості Пушкіна. Поет писав його протягом восьми років і відбив у творі побут і звичаї російського суспільства напередодні декабристського повстання. Головний герой, чиє ім'я отримав і сам роман-Євген Онєгін. Це молодий столичний франт, який звик отримувати від життя все, не докладаючи при цьому ніяких зусиль. Він потрапляє в село і намагається себе розважити. Беручи участь у прийомах, він говорить розумні промови, але насправді знання Євгена поверхневі. Онєгін зовсім не дурний, він наділений інтелектом, здатністю критично мислити, йому також не чужа певна частка романтизму. Але головна його риса, на мій погляд – це егоїзм. Він стурбований лише власними переживаннями і нічиї біди його більше не хвилюють. Про це яскраво свідчить дуель Онєгіна з Ленським. Адже вони спілкувалися і були якщо не друзями, то приятелями. Євгену нічого не варто було звести сварку з молодим поетом на «ні», адже він сам був у ній винен, заграючи з коханою Ленського. Але він не став цього робити і вбив поета на дуелі. Так само він чинить і з закоханою в нього Тетяною. Провінційна дівчина за наївністю відкрила йому своє серце, а Євген знехтував її почуттями. Пізніше він подорожує в пошуках сенсу життя, намагається знайти себе. Коли ж герой повертається до столиці, він зустрічає Тетяну заміжньою жінкою. Вона сильно змінилася, стала неприступною і гордою. Тоді він сам зізнається їй у коханні, але Тетяна не приймає його зізнань. Пушкін переплів у своєму романі безліч ліній. Це і нерозділене кохання, і моральна каліцтво аристократії, і неспроможність давно вкоріненого кріпосницького ладу. Автор дуже точно описав навколишню його дійсність. Читаючи рядки роману, переймаєшся співчуттям до героїв, переживаєш разом з ними. А завдяки красивому складу його хочеться перечитувати знову і знову.
Пришла осенняя пора
И листья вновь опали
Смотрю в счастливые глаза
И в сердце нет печали
И пусть повсюду льют дожди
Грохочет гром порою
В душе огонь любви зажги
Мы вместе . Я с тобою
В стихотворении Некрасова "Железная дорога" автор описывает с какими усилиями простого народа строилась железная дорога в далеком прошлом. И как потом эти заслуги и жертвы простого народа приписывались исключительно начальникам, графам и князьям, которые из кабинетов руководили строительством железной дороги, не зная ни мороза, ни голода.
Это описание каторжного труда учит нас тому, что в прошлом жизнь простого человека не стоила ни гроша в глазах тех, кто имел реальную власть. Они не останавливались ни перед какими жертвами, чтобы только построить железную дорогу,чтобы отрапортовать о своих заслугах.
Настоящие же герои всегда оставались забытыми, хотя именно на их костях и была построена железная дорога.
Удачи