<span>У великій шані в козаків перебувало побратимство. Кожен козак віддавав своє життя за волю родичів і побратимів. На знак побратимства вони мінялися хрестами з тіла, а все інше було спільне. Вони дарували один одному коней, зброю. В боях билися поруч й рятували один одного або захищали своїм тілом. Побратимство надавало великої сили. Воно було однією з таємних причин їх непереможності. </span>
Майбутнє мого міста
залежить і від мене
У найліпшому разі він буде дуже довго стояти під дверима, чекаючи господаря. Ця кришталева ваза швидко впала в око Федьку. Раніше допускалося виселення в адміністративному порядку лише для осіб, які само-правно зайняли житлове приміщення, тобто не мають ніяких підстав. На мою адресу прийшло повідомлення.Документи у всіх були, як кажуть, у повному ажурі. Найбільший запал виявився в командній грі Ведмедів. Їй було потрібно написати ці слова в алфавітному порядку. Питання голосування за зміни до Конституції більшою мірою залежить від результатів місцевих виборів. В більшості випадків ми допускали помилки, але на даний момент точно знали , що праві. В майбутньому вона обіцяла стати кондитером, але все склалося не як бажалося. У вигляді заохочення вони мали на меті заклиликати всіх людей Києва на виставу. У цьому тексті йдеться про дружбу однолітків. Птахи летіли в висоту і навіть не задумувались про пекуче сонце, яке так і хотіло обпалити їм крила. Вони занурювались в глибину століть і дізнавалися все більше про культуру стародавнього світу.В залі знаходилося багато людей навіть прийшов розбишака Степан який ненавидів Покрову.
Безособово:
Ще і вечір не настав, а на вулиці вже гримить.
Так тихо та спокійно,лише в комині віє.
До зими ще далеко , а вже мрячить та морозить.
Весною навкруг так зеленіє,так квітне і буяє,що сам губишся в цій красі.
особові:Небо грмить та блискає.
Вітер натужно виє,завива.
Дощ набридливо мрячить
Люто зимонька морозить,бо нема їй спочину.
Травичка зеленіє собі за вікном, а пташки для неї співають пісень
Ікони часто називали "книгами для тих, хто грамоти не розуміє". У наш час суцільної грамотності це визначення може здатися дещо недоречним, але б я замінила тільки одне слово, і тоді стане зрозумілим моє власне ставлення до ікони. Вона - книга для тих, хто слова не розуміє, бо "слухати" її треба душею. Та щоб "почути" іконну оповідь, необхідно знати мову релігійного живопису, бо в іконі все не так, як у живописі традиційному, звичному для більшості з нас.
Ще з часів стародавньої Русі писання ікон вважається справою богоугодною, а професія іконописця належить до почесних. Побутує стійке переконання, що іконний образ творить не художник, а янгол Господній, який спустився з небес. А сам іконописець є знаряддям Помислу Божого, тому перед початком роботи він обов'язково повинен звертатися за благословенням.
Головна увага в іконописі приділяється символам, які виступають у ролі своєрідного носія інформації. Тому перед віруючими, знайомими із знаково-образною системою іконопису, відкривають свої душі живописні зображення образів святих та окремих сюжетних сцен релігійного змісту. Так, наприклад, зображення пророка Іони в чреві китовому, звідки пророк вибрався неушкодженим на третій день, означає і воскресіння Христа.
Існує своя символіка і в розміщенні персонажів у сюжетних сценах, а також символіка жестів: рука персонажа, прикладена до щоки, означає печаль, а простягнена вперед з відкритою долонею - покірність. Символічним є і німб навколо голови зображеного, що означає видимий знак святості, небесного блаженства, а також владу і могутність. Тварини і птахи на іконах теж мали символічне значення, як і окремі предмети, що ніколи не зображувалися на них тільки заради краси. Не менш важливою є і символіка кольору, який іноді називають душею живопису (білий - чистота, .зелений - юність, чорний - смерть).
Світ ікони є світом ідеальним, світом духовних цінностей. А тому, наповнюючи душу чистим і щирим трепетом, він збагачує її, кличе до самовдосконалення та любові до людей і Бога.