Осене, красуне моя золотава! Ти нагадуєш мені ту руду лисичку, яку миттєво я побачив у лісових хащах. Опале листя, твій шерех нагадує мені дощ і навіює тиху печаль. Листопаде, твоя жовта заметіль схожа на вишукане мереживо. Що ж ти так рано до нас прийшла, люба осене? Пташки, не летіть від нас, ще рано вам у вирій. Квіти, залишайтесь такими ж яскравими, як влітку. Ми ще не намилувалися вами. Хмари, не закривайте небо сірим покривалом, а ти, сонечко, виглядай частіше. Синє море, залишайся теплим якомога довше! Будь довгою і теплою, щедрою і гарною, красуня-осінь!
-Привіт, Марійко! Рада тебе бачити. Як справи?
-Привіт! У мене все добре, адже скоро літо. Ти вже вирішила як його проведеш?
-Так, у мене на це літо грандіозні плани. На початку літа ми з класом їдем в розважальний табір "Едельвейс", що на Прикарпатті. Десь в липні ми всією сім'єю відправимось на Чорне море. Я впевнена, що буде весело. Так хочеться відчути легкий бриз та позасмагати на пляжі. А під кінець літа я відправлюсь в село до моєї бабусі. Вона живе в Чернігівській області, в невеличкому селищі. Там я неодмінно покуштую свіжих ягід, допоможу бабусі з хатніми справами та буду насолоджуватись незабутніми літніми канікулами. А ти маєш якісь плани?
-Звісно, але вони не такі цікаві як у тебе. А щодо художньої літератури? Можливо, ти захочеш прочитати книжку? Я б хотіла тобі порадити "Кобзаря" Т. Шевченка.
- Я подумаю про це, але як на мене, то літо-це час для розваг.
-Можливо, ти маєш рацію. Як буде час, я неодмінно тобі зателефоную. Буду рада провести з тобою час.
-Чекатиму твого дзвінка. До зустрічі!
-Бувай!
1)Вітер не війне, і птах не крикне - така тиша стоїть.
2)Загриміло, і у повітрі запахло дощем.
3)Рожевий ранок уставав на сході, а місто вже прокинулося.
4)Обрій почала огортати густа темрява, а на небі загоралися перші зірки.
5)Весною калина цвітом квітує, щоб восени люди стиглі ягоди збирали.
6)Сьогодні була ясна сонячна погода, але на завтра синоптики обіцяють дощ.
Від (Р. кого? чого?) п'ятисот дев'яноста шести відняти (Зн. кого? що) триста вісімдесят сім.
До (Р. кого? чого?) тисячі семисот сімдесяти семи додати (Зн. кого? що?) дев'ятсот п'ятдесят два.
Скласти (Зн. кого? що?) сорок п'ять з (Р. кого? чого?) чотирьох тисяч п'ятисот шістдесяти чотирьох.
Вручити документ (Д. кому? чому?) чотирьомстам вісімдесятьом сімом депутатам.
Сума чисел дорівнює (Д. кому? чому?) восьмистам сімдесяти шести.
-Радий тебе бачити. Чому я так давно тебе не зустрічав?
-Я їздив до Львова.
-Справді? Ну і як тобі місто?
-Дуже сподобалось. Мені здається, що у Львові найкраща архітектура.
-Не згоден. Україна завжди славилася своєю народною архітектурою. І не тільки у Львові.
-Це дуже цікаво. Розкажи детальніше.
<span>-Ти знаєш, в Україні збереглось багато пам'яток народної архітектури XVI—XIX ст., серед яких чимало творів світового значення. Дослідження цих пам'яток вимагає зусиль спеціалістів різних галузей наук: археологів, етнографів, архітекторів, істориків. </span>
-Цікаво, про народну архітектуру Украни згадується в історичних джерелах?
<span>-У документах, що дійшли до нас з давніших часів, багато описів замкових комплексів, які належали феодальній знаті. Щоправда, не маємо відомостей про сільське житло, але зустрічаємо багато свідчень того, що, наприклад, ще в першій половині XVIII ст. житло козацької старшини було дуже подібне до хат заможних селян, козаків і міщан. </span>
<span>-Дякую за цікаву інформацію.
</span>