<span>Певно, на глибинних струмках народних традицій умілості й досвіду трудового люду викладають …ярмлен..я своїх криниць талановиті майстри народної творчості. Хтось із них може ходить в яр весною, коли ще сплять вербові котики, до того місця, де вперше ще в дитинстві побачив, як тут на очах заструмувала водиця згадує, як збагачували її на загіночику його закоцюблі пальці, а потім пускали в прибулій скаламученій воді човники із сірникових коробочок. </span>
<span>Совенята
На горищі старого млина жила сова.було в неї двоє маленьких совенят .сова тішилася своєю малечею: під крилами їх ховала, дзьобиком пестила ,пісеньки співала :"які красиві совенята!"
або
...пісеньки співала.Які красиві совенята!</span>
<span>А))))))))) Якби була я президентом, я б постаралася зробити так, щоб у нас у всіх містах і селах не було бідних. Я б підвищила пенсію літнім, тому що пенсіонерам не хапає 1400 рублів в місяць, а із-за віку вони вже не можуть працювати, щоб грошей вистачало на безбідне життя. Адже вони багато працювали, коли були молодими. Зробила б більше дитячих майданчиків. Дітям треба десь спілкуватися, бігати, грати, дихати свіжим повітрям. Так само багато батьків не можуть дозволити своїм дітям красиве життя, а дитяті хочеться десь пограти. З деякими дітьми можуть статися нещасні випадки, якщо не буде дитячого майданчика: хлопчиська лазять від неробства в трансформаторні будки або катаються на даху ліфта. Побудувала б якомога більше безкоштовних будинків творчості. Дітям треба розвивати свої таланти, адже в майбутньому будь-яке дитя може стати видатним художником, або знаменитим гімнастом. Що б вчителі більше отримували, а в школах були більше наочних посібників. Ввела б обмеження в програмах на ТБ. Тому що, в більшості передач нецензурно виражаються і показують сцени насильства. Всі програми з насильством показували б пізно вночі. Всім чиновникам наділа б електричні браслети. Допустимо, якщо чиновник захоче узяти хабар, то браслет ударить його зарядом струму. Знесла б старі, старі будинки і на їх мести побудувала нові.З дешевшими квартирами, що б ті, що всі бажають могли їх собі дозволити. Побудувала б притулки для тварин. Якщо господарі виїжджають у відпустку, то вони можуть залишити своя тварина в притулку до возращенія. А бездомних тварин можна туди приносити з вулиці, віддати. Ще доручила б організувати «Службу нагляду» - щоб стежили за чистотою після прогулянок тварин на вулицях, в парках і на дитячих майданчиках, і штрафували господарів, які не прибирають за своїми вихованцями. Побудувала б сміттєпереробні заводи. Ці заводи потрібні для переробки сміття; з того, що ми викидаємо, можна зробити багато корисних і потрібних речей, також при їх споруді зменшаться звалища, які поширюються деколи до 300 км. А зараз звалища просто спалюють, повітря від цього ще більше забруднюється, та і земля просочується гниючими відходами, склом. Для всіх справ знадобилися б дуже багато різних робітників.Люди б були зайняті, отримували б гроші за свою роботу, не стали б воювати, їм би було ніколи, та і не навіщо. Ось, що б я зробила, якби була президентом Б))))))))))</span>
Наприкінці весни я гостювала в друзів у Чеській Республіці, у маленькому містечку Трутнов. Як і в Україні, цей час доволі клопітний для батьків школярів і дошкільнят — обговорюються плани на майбутній рік, ведеться запис до навчальних закладів. Отож почувши, що подруга збирається записати молодшого сина до дитсадка і відвідати гімназію, де навчається 11-річна донька, я не могла всидіти вдома.
Першим пунктом нашого плану був дитсадок. Іграшки, прикраси, столики із солодощами. Поки дітвора весело спілкувалася, наминаючи цукерки й печиво, батьки заповнили заяви і анкети. Потім розібрали своїх малюків і веселою юрбою вийшли з приміщення. «Ну от і записалися до садочка! Тепер чекатимемо смс-повідомлення з інформацією щодо початку навчального року». Фантастика! Як з’ясувалося, ніхто не розпитував мою подругу ні про місце її роботи, ні про бажання зробити вступний внесок. Взагалі ні про що, крім даних про дитину. Складалося враження, що це не садочок ощасливив батьків своєю милістю, а батьки його своїм вибором. І останній штрих — зацікавившись великими ляльками, що зустрічали відвідувачів біля вхідних дверей, моя донька почала гратися ними. «Не можна!» — вхопила я її за руку. «Нехай грається. Це все для дітей», — сказала завідувачка дитсадка, що саме проходила поруч.
Наступний пункт подорожі — престижна гімназія. Щоб бути зарахованою туди після п’ятого класу, донька моєї подруги пройшла серйозний конкурсний відбір. Скромна будівля вразила мене. Простенькі штори, старенька таблиця Менделєєва у кабінеті хімії. Але — над дошкою великий плазмовий екран. «Тут вкладають гроші не стільки у зовнішній вигляд школи, скільки в якісну організацію навчального процесу, його сучасне наповнення», — пояснила подруга. І навіть домашні завдання (тексти для перекладу, вправи тощо) надсилають кожному учневі електронною поштою. Батьківські збори тривають зазвичай 15—20 хвилин. І обговорюються на них не питання ремонту класу. На останніх, які відвідала подруга, йшлося про розширення інформаційних можливостей сайта школи.