А Закликав боротися проти голого фактографізму в літературі, орієнтуватися на класичні світові зразки художньої творчості і боротися проти копіювання традиційних стилів і форм, гаряче обговорював ідею відродження національного мистецтва
Кирило Тур «Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває» «…був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густі брови аж геть піднялись над тими очима, і — враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх.
<span> Портрет і зовнішність: </span>
<span>- «здоровенний козарлюга»; </span>
<span>- очі «так і грають», «враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх»; </span>
<span>- кремезна постать з розкішними вусами; </span>
<span>-широка, буйна натура прагне простору, незвичайних пригод, одчайдушних вчинків. </span>
<span>Б. Риси характеру і вдачі: </span>
<span>- відвага і волелюбність; </span>
<span>- сильний, енергійний, незламний; </span>
<span>- ярий захисник запорозької честі; </span>
<span>-поважне ставлення до гетьмана; </span>
<span>-високе благородство і щирість; </span>
<span>-мужність під час кари киями; </span>
<span>- здатний до самопожертви; </span>
<span>- запорозька рівність і безкорисливість; </span>
<span>- добрий товариш і побратим; </span>
<span>- химерний запорожець; </span>
<span>- зневага до буденного життя; </span>
<span>- меткий розум; </span>
<span>-глибока релігійність. </span>
<span>В. Поведінка: </span>
<span>- іноді зухвале ставлення до інших; </span>
<span>- непередбачувана, часто нелогічна; </span>
<span>- випадки ігнорування законів Січі (викрадення нареченої гетьмана); </span>
<span>-діє за покликом серця; </span>
<span>-почуття власної гідності. </span>
<span>Г. Соціальне у характеристиці героя: </span>
<span>- батько — запорожець, мати і сестра — звичайні селяни; </span>
<span>- заперечує патріотичні почуття в самому собі, але вчинки запорожця свідчать про прямо протилежне; </span>
<span>- зневажає щоденний побут, родинний затишок. </span>
<span>Д. Джерела створення образу: </span>
<span>-химерний козак Мамай; </span>
<span>- перекази про характерництво запорожців; </span>
<span>- героїчні мотиви народних дум; </span>
<span>-пісні про волелюбних представників козацтва. </span>
<span>Е. Казкові якості, притаманні герою: </span>
<span>- вміння заворожити двері й людей; </span>
<span>- здатний утекти із замкненого приміщення. </span>
<span>Є. Мова персонажа: </span>
<span>- говорить «загадками»; </span>
<span>- пересипає її приказками, прислів’ями, пісенними зворотами; </span>
<span>-містить уривки з пісень і дум. </span>
<span>2.1.3. Цитатна характеристика. </span>
<span>- «Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись вперше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі униз позакручувані, аж на жупан </span>
<span>ізвисали; очі так і грають, а чорнії, густії брови аж геть піднялись над тими очима». Я. Сомко про Кирила: </span>
<span>-«Низовці зледащіли після Хмельницького, а все-таки між ними єсть люди драгоціннії. От хоч би й отсей Кирило Тур. Не раз він мені ставав у великій пригоді. Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває.». «Я знаю, що він шаблею ворога лучче, ніж язиком». М. Черевань про Тура: </span>
<span>-«Душа, а не запорожець!» Кредо Тура: </span>
<span>- «Честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала». </span>
<span>- «Наша мати — війна з бусурманами, наша сестра — гостра шаблюка!.. Запорожця господь створив не для запічка!» </span>
1. Це сказав Франко про Івана Нечуй-Левицького
2. Так назвав Олесь Гончар Панаса Мирного
3. Це відповідь акторки Марії Занковецької на пропозицію стати акторкою в російському театрі
4. Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко та ін.
5. Я думаю що <span>наприкінці 50-х - на початку 60-х років українською літературною столицею був Петербург бо Україна ще була закріпачена і повністю належала до Росії, тому здебільшого усі укр. книги друкувалися у Перербурзі.</span> На початку 70х років культурною столицею України став Київ, бо в цей час у Києфі було створено Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, що об'єднав видатних українських вчених і митців того часу, а після 1876 - Львів, бо тут активно розгортається діяльність наукових товариств, <span> а у 1887 з'явився жіночий альманах "Перший вінок",в якому містився творчий набуток українок.
6. Ця цитата належить Івану Франко.
7. Спочатку Панас мирний створив нарис "Подоріжжя від Полтави до Гадячого", який пізніше перетворився в повість "Чіпка", а потім разом зі своїм братом П.Мирний редагував повість, так і з'явилась "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"</span>