<h2>План к пересказу для рассказа Александра Куприна "Барбос и Жулька"
</h2>
- Боевой пес Барбос, весь в репьях и следах от собачьих драк
- Маленькая деликатная Жулька, которая оставляла свою еду другим собакам
- Нравы Барбоса при появлении во дворе другой собаки
- Закон Барбоса "Бей первым если хочешь победить"
- Дружба Барбоса и Жульки, их игры
- Во двор забегает бешеная собака
- Люди прячутся, а Барбос, жалобно повизгивая, дрожит всем телом
- Маленькая Жулька бросается наперерез бешеной собаке и сталкивается с ней
- Бешеная собака убегает, а Жулька остается лежать на земле
- Жульку не укусили, но она изменилась - стала нервной и носилась по двору, не обращая внимания на окрики
- На третий день Жулька сильно ослабла
- К Жульке пришел Барбос и начал выть возле сарая, где заперли Жульку
- Дети поняли, что Барбос хочет проститься с Жулькой
- Барбос вылизал Жульку, а та даже не могла поднять голову
- Через два дня Барбос опять завыл - Жулька умерла.
Пестушка -это <span>это небольшие по объёму музыкально-стихотворное произведение.
Потешка - </span><span>развлекает и развивает малыша. Она учит маленького ребенка понимать человеческую речь и выполнять различные движения, которым руководит слово.
Колыбель - песня для детей на ночь.
Закличка - </span><span>народные произведения .
Прибаутка - </span><span>Забавная, остроумная, обычно рифмованная поговорка, вставляемая в речь.
Считалка - </span><span>стишок, произносимый при распределении участников.
Скороговорка - быстрая речь, </span><span>придуманная фраза с трудно произносимым подбором звуков.
Загадка - и</span><span>зображение или выражение, нуждающееся в разгадке.</span>
Починаючи роботу над романом, Чарльз Діккенс мав намір написати щось на зразок популярних творів про «благородних розбійників», які б протиставлялись бездуховній бюрократичній машині держави. Але поступово цей задум змінився. Діккенс був добре обізнаний з життям мешканців «лондонського дна», щоб покладати надію на їхнє «благородство».У передмові до роману, написаній через три роки після виходу друком першого видання, автор стверджував, що його головне завдання - показати «сувору правду». Відмовившись від зовнішніх ефектів, він написав проблемний соціальний твір.Уже з перших його сторінок читача оточує атмосфера страждання, морального і фізичного. Зловісними і потворними постають вулиці великих і маленьких міст. Для Діккенса ніби не існує палаців, чудових парків та розкішних магазинів. Дія твору відбувається в нетрях, де мешкають бідняки.Зовсім неромантично Діккенс змальовує злочинне середовище. Шокує набір соціальних типів, зображених письменником, - виплодів лондонського дна: проститутки Ненсі, убивці Білла, ватажка групи кишенькових злодіїв Фейгіна. В них вже нічого не залишилося від того культу «благородних» злочинців, який створили письменники-романтики. Персонажі англійського письменника огидні, їхня психологія цілком сформована способом їхнього життя. Їхній побут, кімнати з павуками і мишами, хаосом і занедбаністю, найкраще характеризують примітивізм їхнього духовного світу.Діккенс не обмежується докладними реалістичними замальовками життя злочинних кіл, а й подає картину страждань усіх нижчих верств населення вікторіанської Англії: знедолені помирають від голоду, невинність потерпає від несправедливості закону, а лиходії натомість процвітають.<span>Найбільше від соціальних проблем потерпають діти. Недосвідчені й кинуті напризволяще, вони надто слабкі, аби опиратися злидням, хворобам і підступності дорослих. Символом загальнолюдського страждання є сторінки роману, які розповідають про перебування хлопців у робітничому домі. Гостро і сатирично зображає Діккенс «церемонію» обіду, за яким подавали таку мізерну порцію каші, яку хлопці зїдали зі швидкістю думки. Увесь гіркий досвід маленьких волоцюг увібрала в себе розповідь про те, як Олівер Твіст прямує до Лондона. Самотній, голодний, брудний і нещасний, зі скривавленими, побитими ногами, він пішки іде англійськими містечками, і ніхто не звертає на нього увагу, і ніхто не підтримує його.</span>Тема дитячих страждань надає діккенсівській соціальній критиці особливої гостроти і значення. У своєму романі він на практиці запроваджує новий етичний критерій оцінки цивілізації. На думку романіста, доказом моральної розвиненості певного суспільства є його ставлення до найменш захищених соціальних груп, однією з яких є діти. З цього погляду Англія 1830-1840-х років не витримує жодної критики. Бо не можна визнати ані моральним, ані справедливим такий стан речей, коли основою соціальної поведінки його членів є егоїзм і суто матеріальні інтереси, першими жертвами є невинні діти. Усім змістом роману Діккенс закликає реформувати суспільний лад, знайти якусь систему, яка б могла полегшити стан бідних, зменшила б кількість страждання у всесвіті.Роман Чарльза Діккенса можна прочитати і під іншим кутом зору: не тільки як гостру соціальну критику, а й як твір з глибинним філософським змістом, як притчу про добро і зло. «Пригоди Олівера Твіста» є «романом виховання», який на прикладі долі головного героя розповідає про те, як людина, завдяки випробовуванням долі, виховує в собі найкращі людські якості: моральну стійкість, вміння любити тих, хто страждає, щирість, жертовність.<span>Таким чином, тема дитинства розкривається Чарльзом Діккенсом глибоко і всебічно: образи дітей, в яких втілені найкращі людські риси, стають символами беззахисності людини в суспільстві. Відповідно своїй естетичній програмі письменник намагається знайти вирішення цих проблем за допомогою добра і справедливості.</span>
22 июня 1941 года прекрасным воскресным утром играли маленькие дети, шли в школу весёлые ученики. Объявление войны ранило сердце каждого. Из 7-8 класса дети ушли на фронт. С плачем провожали их.
Начинали сжигать деревни, убивать людей. Ватагами бродили оставшиеся сиротами дети. Как тяжело.
Но вот 1945 года 9 мая фашистская Германия признала своё поражение. Этот день стал Днём победы.Но не все радовались. Ведь у некоторых близкие им люди не вернулись. Несколько лет приходилось восстанавливать потерпевшие поражение города.
5 Можно ли считать ссору Троекурова и А. Г. Дубровского <<нечаянным случаем> ответ
нет нельзя ведь троекуров не заступился за дубровского и тоже посмеялся над тем как холоп высмеял дубровского.