Поете-іменник,ніяк не підкреслюється,бо звертання.
Слухай,уловляй-присудок виражений дієсловом(підкреслюється 2 рисками).
Голоси,життя,ритми- додатки вираж.іменнником(підкреслюється риска-риска).
Людського і нові-означення вираж.прикметником(підкреслюється хвилястою).
Речення прост;розп;пош;односкл;
ускл.звертанням,одн.присудками(Слухай,уловляй),одн.додатками(Голоси,ритми).
Здається так: [ з а(наголос) г а д к а]
Незважаючи на дощ, було задушливо. (<span> треба замість дієприслівника </span>не дивлячись<span> поставити прийменник </span><span>незважаючи)</span>
Знання — фундаментальне філософське поняття, визначене в Філософському словнику як «форма духовного засвоєння результатів пізнання, процесу відображення дійсності, що характеризується усвідомленням їх істинності»[1].
Знання можна визначити також як форму інформації, існування
систематизованого результату інтелектуальної діяльності людини
(пізнання)<span>[джерело?]</span> — з огляду на фундаментальність поняття його важко виразити через простіші філософські категорії<span>[джерело?]</span>. Наприклад, за словами Платона знання — це «підтверджена істинна віра»[2][3] . Знання протилежне незнанню, тобто відсутності перевіреної інформації про що-небудь[4].
Виділяють<span>[Хто?]</span> різні види знання: істинне (у стародавніх греків епістеме), наукове, повсякденне (у стародавніх греків докса), інтуїтивне, релігійне та інші<span>[джерело?]</span>.
Повсякденне знання служить основою орієнтації людини в навколишньому
світі, основою її повсякденної поведінки і передбачення, але звичайно
містить помилки і протиріччя<span>[джерело?]</span>.
Науковому знанню властиві логічна обґрунтованість, доведеність,
відтворення результатів, прагнення до усунення помилок і подолання
суперечок<span>[джерело?]</span>.
3нання, набуте людством, фіксується в знаках природних і штучних мов, наприклад у текстах<span>[джерело?]</span>. Аналіз сутності знання, його становлення, критеріїв істинності та цінності є предметом галузі філософії епістемології[5]. У пострадянських країнах частіше вживається термін теорія пізнання або гносеологія[6].
Тоді як епістемологія більше зосереджена на структурі самого знання,
гносеологія розглядає в першу чергу процес отримання знань суб'єктом
пізнання[7]. З іншого, практичного боку, педагогіка вивчає не саму суть знання, а методи його ефективної передачі[8].
Я: Мамо, будьласка можно я піду с друзями в кінотеатр?
Мати: Спитай у батька, але я за тебе дуже хвилююся.
Я: Добре, батьку будьласка можно я піду до кінотеатру?
Батько: ти хочеш сам піти до кінотеатру?
Я: ні, з друзями
Батько: гаразд, але, дивись на дорогу, ніколи коли переходиш дорогу не розмовляй и не крутись по бокам. Ще сам ні куди не і щоб дома був о 19:00, і ще на який мультфільм ти йдеш?
Я: ми йдемо на "Немо"
Батько: Добре, бувай
Я: до зустрічи.