Суха,важко,сердито- ці слова описують весняний настрій крота.
Пекти раків-червоніти,соромитись.
Як я печу раків коли мене хвалять...
Замилювати очі-брехати,заплутувати.
Кожний з нас замилював очі,чи не правда?
Розбити глека-сперечатись,сваритись.
Чи є доречним розбивати глека?
Пускати шпильки - робити неприємності.
Ах Софіє пускала шпильки а тепер скло збирай.
Повісити носа-засумувати,зажуритись.
Не віш носа це не останнє змагання!!!
<span>1)“Ципрея тигрис, – монотонно вещал лектор, – встречается в тёплых южных морях”.
2)</span><span>“Как же, буду я снова контрольную за него писать, – надулась Аллочка, а потом заявила: – Ну, разве что за коробку конфет, на меньшее пусть не рассчитывает.”</span><span>
3)</span>Он кивнул на папку: “Всё здесь”, – и быстро ушёл.
Безцінна кожна мить життя… Ні на що не проміняю осінній шепіт голих лип, дотик метелика, скрипучий сніг, котрий сипав усю довгу ніч, і сизокрилу хмару літньої грози, і квітучі сади, які зводять з розуму своїм ароматом весною. Безцінним є повітря, яким я дихаю, і вода, якою втамовую спрагу. Безцінний соловейко на калині та жайвір у небі. Кожна мить життя – прекрасна і захоплююча.
Життя тільки здається декому коротким, насправді воно – довге, а ще – широке, а ще – глибоке, як могутня ріка. Життя стає неосяжно великим, коли навчаєшся отримувати насолоду від будь-якої його миті, від найменшої дрібнички.
Якщо відверто радіти своїм близьким, кожній хвилині спілкування з ними, якщо не стомлюватися любити і мріяти, якщо захоплюватися кожної миті – життя подарує свою благодать і вічність. Ніколи не чекатиму від життя якогось чуда: чудо мені вже дано – я живу. Уявіть: мені, як і вам, пощастило народитися! І це була перша щаслива миттєвість з їх безкінечної низки.
Як сказав колись безсмертний Гете: »Велич людини в тому, що вона - єдине з усіх створінь, здатне перетворити мить у вічність».