6-30: Готувати сніданок (з 3-х страв, обов'язково повинні бути млинці)
7-00: будиш чоловіка (мине обов'язково)
7-30: випихають чоловіка у ванну, під час цього гладиш сорочку чоловікові
8-00: снідаєш чоловіка, миєш посуд
8-45: чистиш чоловікові черевики, швидко одягаєшся сама.
9-00: виходите з дому, по дорозі намагаєшся розбудити чоловіка дотепними
жартами, намагаючись не ображатися на його висловлювання про твоє інтелекті.
10-00 - 19:00: робота. По асьці весь час цікавишся, поїв чи він,
що бажає откушать на вечерю.
19:15: бігом в магазин за ингридиентами для забажав
"Какой-нить-* цензура * ні-з-гострим - соусом-з-яловичиною-свининою-зеленню - щоб-пропечонное-но-не-до-кінця"
20:00: з важкенними сумками завалює додому, розбираєш сумки
20:10: ставиш розморожуватися м'ясо, в цей час намагаєшся
одночасно привести себе в порядок, забратися на
кухні-ванні-передпокої-спальні (бо знову забули з ранку ліжко
заправити)
21:00: втречается чоловіка, приносиш йому капці, наливаєш йому чарку
горілки, видаєш свіжий номер улюбленої газети, вмикаєш телевізор,
продовжуєш готувати.
21:40: вечеряєш чоловіка, підливаючи йому горілки і прикурюючи сигарети
22:20: вирушаєш у ванну разом з чоловіком, укладаєтеся спати,
займаєтеся сексом (мине обов'язковий)
23:20: вкривають чоловіка ковдрою, перевертаєш на бік, щоб не хропів, повертаєшся на кухню мити посуд, підлогу, збирати розбиту чарку
Мистецтво - це творче відображення дійсності, її відтворення в художніх образах. Твором мистецтва називають далеко не всі творіння, це має бути щось дуже якісне, найбільш цікаве і здатне змінити свідомість глядача .
Ще з давніх часів людина прагла відобразити світ посвоєму.Мистецтво вражає на людину естетичне та моральне ставлення до дійсності.
Для кожного з нас необхідно вміти цінувати прекрасне. У мистецтві людина знаходить нові знання і відповіді на життєво важливі питання, заспокоєння від повсякденної суєти і насолоду. Картини, музика, театр, книги, фільми дають людині ні з чим не зрівнянні радість і задоволення, примушують її співчувати. Заберіть це все з життя цивілізованої людини, і вона перетвориться якщо не на тварину, то на робота або зомбі.
З усього різноманіття людина вибирає для душі те, що їй найбільш близьке, що дає поживу її розуму і почуттям. Книга — найцінніший здобуток людського розуму, скарбниця знань.Вона є також мистецтвом.Немало українськи видатних людей залишили для нас читачів свої перли. Читаючи книги, ми перелітаємо в інші епохи, заглиблюємося в долю героїв, разом із ними радіємо і сумуємо, переборюємо найтяжчі випробування.Книга вселяє в нас любов до рідної України, повагу до інших народів, інтерес до їхньої культури, виховує почуття патріотизму. Вона навчає рідної мови, доносить до читача глибину й красу художнього слова, допомагає усвідомити його велику силу. Книга — це мудрий , найвірніший друг, який супроводжує нас протягом усього життя.
Мистецтво багатолике, вічне, але, на жаль, воно не може впливати на людей без їхньої волі. Людина повиненна захотіти навчитися бачити й розуміти прекрасне сама , тоді мистецтво буде благотворно впливати на нього та на суспільство в цілому. Ми люди ,повинні зрозуміти ,що мистецтво вiчне й прекрасне, тому що несе красу й добро в світі.
1. А
2. В
3. Г
4. Б
5. Г
6. А
7. В
8. Б
Кожна епоха дає свої поняття про цінності. Для епохи середньовіччя характерне матеріальне збагачення, для епохи Відродження — духовне зростання, для епохи сорокових років XX століття — завоювання і загарбання. З цього прикладу можна багато сперечатись, можна наводити докази і свідчення, але одне є незмінним, те, що не вимагає доказів, твердження, що найбільше багатство — хліб.
Коли хліба обмаль — його не може замінити ні золото, ні інші коштовності. Матеріальні блага нічого не варті, коли голодні їх виробники.
Звернімося до історії: Радянський Союз у 1933 році продавав хліб за золото, коли Україна гинула від голодомору. Недаремно старі люди такі заощадливі, бо вони пережили це страхіття. Моя бабуся, даруючи мамі свою каблучку, застерігала: «Бережи, може колись за неї виміняєш шматок хліба». У роки Великої Вітчизняної моя бабуся ходила на село вимінювати продукти за речі. А у 1947 році, коли в місті відмінили хлібні картки, село вимирало від голоду. Божевільні від голоду люди здатні були на вбивство заради шматка хліба.
Одного разу в музеї я бачив шматочок блокадного хліба, одноденну Норму ленінградця. Я вжахнувся від побаченого, бо той сіро-коричиевий шматочок швидше нагадував землю, змішану з половою, ніж хліб.
Пригадую фільм, побачений у дитинстві. Ішлося про дореволюційне село: господиня крає хліб, наділяє ним усю родину, а крихти змітає у долоню і їсть. Але були часи, коли хлібом не дорожили ні в місті, ні в селі. Тоді він був дешевим. Ним годували худобу, він лежав на смітниках. Це жахливо, коли хліб не шанують у місті, але ще більш жахливо, коли не шанують у селі. Мене дивує, як хлібороб може не цінувати хліб! Народна мудрість навчає нас: «Хліб — усьому голова», «Є хліб — буде й пісня». І дійсно, без хліба не буває смачною найвишуканіша страва, а пісню заводить лише сита людина.
Хліб — це геніальний витвір людини, у якого немає конкурентів. Хліб — це святиня. Не даремно хлібом і сіллю зустрічають бажаних гостей, хлібом-сіллю благословляють матері своїх дітей. І це не тому, що хліб і сіль — основні продукти, а тому що це уособлення рідної землі, символ праці і надії на майбутнє. Хліб — це міра совісті і людяності.
Завантажити в zip-архіві - Хліб — найбільше багатство (твір-роздум на мораль