На картині П.Козина "Земляк", художник нагадує про те,
як тяжко було в роки війни солдатам та людям.
У полі, де тільки що відгримів бій,
солдат тримає на колінах хлопчика ,годуючі його із свого казанка .
І той і інший, схоже єдині, хто залишився в живих.
Солдат задумався про те , що скільки нещастя принесла війна , скільки
людей голодують , як цей хлопчик , коли вже прийде кінець цій
жахливій війні.<span>
</span>
Шановний Фільфрел,
Пише тобі ......... мені подобається твоя хоробрість та здатність володіти мечем. Твоя професія дуже мене вразила, адже ти лицар короля Річарда ти вірний лише йому .Тобі подобається Ровера дочка Седріка, він англо-сакський король він призирливий і дуже злий . Ти хоча дуже молодий, але хоробрий, відважний, мудрий, красивий .Я розповім тобі про себе, я учениця чи учень ... класу .Ми прочилали баладу і зрозуміли таких як ти зовсім мало ми всім класом вирішили написати тобі листа кожен учень має свою власну думку про тебе. Бувай мій улюблений герой!
(Хто?) Мешканці <-> (що роблять?) п*ють,
____________________________________
мешканці (які?) лісові,
____________________________________
п*ють (що?) воду,
____________________________________
п*ють (з чого?) з джерела.
____________________________________
Спадщина Григорія Сковороди дуже різноманітна. Він залишив своїм нащадкам, тобто і нам в тому числі, прекрасні ліричні вірші та романси, філософські трактати, глибину змісту яких не досліджено вповні й досі, афоризми, які не втрачають і ніколи не втратять своєї актуальності… Усі ці твори мають надзвичайну художню і змістову цінність, та не менш мені подобаються байки Григорія Сковороди.
До того, як в Україні розпочав свою діяльність Григорій Сковорода, байки ще до ладу не існувало. Маю на увазі, що окремого жанру як такого не було, хоча у світовій літературі ми знаємо байки Езопа, Сааді та інших. Проте прекрасні твори закордонних байкарів не були повністю придатні для українського читача з багатьох причин. По-перше, байка — твір алегоричний, тож алегорія має бути зрозумілою читачеві. Якщо уявити собі, що існує певний код, ключ, за яким читач розшифровує закладений у творі підтекст, то для байок таким ключем є, безумовно, народний характер, особливий тип мислення. Крім того, одні й ті самі тварини (а в байках, як ми пам’ятаємо, замість людей діють тварини, які й уособлюють людські риси) в різних культурах могли позначати різне. Наприклад, змія у нашій традиції — символ підступності, а у східній — символ мудрості. Тож нагальна потреба в створенні українських байок була беззаперечною.