Винахідливість,передбачливість
Яскраво виражений чотиристопний ямб з незакінченою стопою, жіноча рима чергується з чоловічою, римування паралельне
Характеристика Остапа й Соломії з "Дорогою ціною" Михайла Коцюбинського:
Остап ⇒ це хлопець з войовничим духом. З раннього дитинства
він слухав легенди та розповіді про походи предків, і ці оповідки
"будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал". Вирісши, хлопець
почав прагнути справедливості та рівності між панами та кріпаками.
Волелюбному та справедливому Остапу надзвичайно гірко було дивитись, як одні збагачуються, а інші страждають. Тому він вирішив боротися. Жага до вільного життя
змушує хлопця тікати, він додає: "Як живий буду, землю оратиму,
рибальством житиму... все ж краще на волі, ніж під паном". Тобто Остап -
символ волелюбства, мужності, жаги справедливості. Це не просто бездіяльний хлопець, а справжній борець, який не боїться протесту.
Соломія
⇒ дуже жіночна, проте напрочуд сильна духом дівчина. Соломія не згодна
коритись обставинам, вона теж цінує волю. До того ж, дівчина вірна
своєму коханому. Вирішуючи йти за ним, вона каже:"Пропадай воно все пропадом!..Піду
і я світ за очі". Вона сильна фізично, сильна морально: "...все йшла.
Вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і
завзято з вірою..." Це щира, віддана коханому дівчина, яка вірить у те,
що щастя можливо здобути власними силами.
Уривки з казки Сіроманець:
1) Сіроманець — найстаріший вовк у світі, досвідчений і мудрий. Він довгий час був ватажком зграї, виховав багатьох вправних, сильних і сміливих вовків. До його порад завжди прислухалися молоді вовки, на його думку зважали, "він снився молодим вовчицям". Він давно втратив свою зграю і свою родину — дружину й дітей. Їх убили люди. Залишився Сіроманець самотнім на цьому світі, та ще він і зовсім осліп, тому добувати поживу хижакові було нелегко.
2) На полігоні вовку було непросто, старші льотчики навчали молодих влучати в ціль з неба. За кілька днів Сіроманець вивчив їхній графік, достоту залазив в якусь воронку, коли літаки були ще далеко, і там спокійно перечікував смертоносний тайфун з вогню і сталі. Потім приїздили льотчики, оглядали свою роботу; вовк одбігав від них подалі, не потрапляв на очі.
3) Одного дня була страшна зимова заметіль, і батьки Андрійка зрозуміли, що їх син і вовк одні в степу. Вони почали пошуки, і саме Сіроманець врятував Андрійка Ляха. Сіроманець тягнув хлопчика на собі, вирив яму, в яку можна було сховатися від снігу та вітру. А коли почув постріли почав голосно вити, щоб їх могли знайти.
Батьки були вдячні вовку за врятування сина, навіть вечерю віднесли до його лігвища.
<span>Цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди — в цім було щось принизливе.
</span><span>Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки.
</span><span>До того ж краще тягти, не очікуючи на батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування.
</span><span>Взагалі, він ніколи не розумів обмеженості деяких коней, котрі прагнуть на кожнім кроці суперечити, огризатися, показувати свій характер. Ніби цим чогось досягнеш, крім батога.
</span><span>А справді, кому й що доведеш? Тільки собі гірше зробиш. Краще вже й надалі прикидатися сіреньким та покірненьким.</span>