Повість навчає бути шляхетними,добрими,вірними,бути готовими прийти на допомогу,не здаватися ,бути мужнім та мудрим
Кінець дня. Місто втомилося. Неначе виснажена працею людина, яка мріє про відпочинок, місто ледве-ледве відкриває сонні, напружені повіки. Його важка хода, залишає сірі, непримітні сліди на вулицях. Смог, дим, шум, гомін людей, що після важкого робочого дня плентаються додому... Усе це лягає на місто цупкою, однотонною завісою. Здається, це місто, як пробуджений велетень, що мріє знову зануритися в солодкий сон, до царства Морфея. Місто втомилося від вічних пробок на дорогах, від гучної, грубої музики ночами ...Так дайте ж зігнувшомуся велетню трохи відпочити, щоб він розправив плечі і з новими силами міг гордо йти вперед.
Місяць на небі, зіроньки сяють,
<span>Тихо по морю човен пливе. </span>
<span>В човні дівчина пісню співає, </span>
<span>А козак чує — серденько мре.' </span>
<span>Пісня та мила, пісня та люба </span>
<span>Все про кохання, все про любов. </span>
<span>Як ми любились та й розійшлися, </span>
<span>Тепер навіки зійшлися знов. </span>
<span>Ой очі, очі, очі дівочі, </span>
<span>Темні, як нічка, ясні, як день! </span>
<span>Ви ж мені, очі, вік вкоротили, </span>
<span>Де ж ви навчились зводить людей?'</span>
за те що він був з України
Так тому ,що в творі було сказано життя одного нічого не варте .Він був справедливий ,розумний, розсудливий та добрий .Захар знав що як він не віддасть свого сина помирати і вождь суперників був ще живий то насступного разу коли б суперник прийшов то вони не вдбилися .І тоді загинулиб всі тухольці .