Починаючи роботу над романом, Чарльз Діккенс мав намір написати щось на зразок популярних творів про «благородних розбійників», які б протиставлялись бездуховній бюрократичній машині держави. Але поступово цей задум змінився. Діккенс був добре обізнаний з життям мешканців «лондонського дна», щоб покладати надію на їхнє «благородство».У передмові до роману, написаній через три роки після виходу друком першого видання, автор стверджував, що його головне завдання - показати «сувору правду». Відмовившись від зовнішніх ефектів, він написав проблемний соціальний твір.Уже з перших його сторінок читача оточує атмосфера страждання, морального і фізичного. Зловісними і потворними постають вулиці великих і маленьких міст. Для Діккенса ніби не існує палаців, чудових парків та розкішних магазинів. Дія твору відбувається в нетрях, де мешкають бідняки.Зовсім неромантично Діккенс змальовує злочинне середовище. Шокує набір соціальних типів, зображених письменником, - виплодів лондонського дна: проститутки Ненсі, убивці Білла, ватажка групи кишенькових злодіїв Фейгіна. В них вже нічого не залишилося від того культу «благородних» злочинців, який створили письменники-романтики. Персонажі англійського письменника огидні, їхня психологія цілком сформована способом їхнього життя. Їхній побут, кімнати з павуками і мишами, хаосом і занедбаністю, найкраще характеризують примітивізм їхнього духовного світу.Діккенс не обмежується докладними реалістичними замальовками життя злочинних кіл, а й подає картину страждань усіх нижчих верств населення вікторіанської Англії: знедолені помирають від голоду, невинність потерпає від несправедливості закону, а лиходії натомість процвітають.<span>Найбільше від соціальних проблем потерпають діти. Недосвідчені й кинуті напризволяще, вони надто слабкі, аби опиратися злидням, хворобам і підступності дорослих. Символом загальнолюдського страждання є сторінки роману, які розповідають про перебування хлопців у робітничому домі. Гостро і сатирично зображає Діккенс «церемонію» обіду, за яким подавали таку мізерну порцію каші, яку хлопці зїдали зі швидкістю думки. Увесь гіркий досвід маленьких волоцюг увібрала в себе розповідь про те, як Олівер Твіст прямує до Лондона. Самотній, голодний, брудний і нещасний, зі скривавленими, побитими ногами, він пішки іде англійськими містечками, і ніхто не звертає на нього увагу, і ніхто не підтримує його.</span>Тема дитячих страждань надає діккенсівській соціальній критиці особливої гостроти і значення. У своєму романі він на практиці запроваджує новий етичний критерій оцінки цивілізації. На думку романіста, доказом моральної розвиненості певного суспільства є його ставлення до найменш захищених соціальних груп, однією з яких є діти. З цього погляду Англія 1830-1840-х років не витримує жодної критики. Бо не можна визнати ані моральним, ані справедливим такий стан речей, коли основою соціальної поведінки його членів є егоїзм і суто матеріальні інтереси, першими жертвами є невинні діти. Усім змістом роману Діккенс закликає реформувати суспільний лад, знайти якусь систему, яка б могла полегшити стан бідних, зменшила б кількість страждання у всесвіті.Роман Чарльза Діккенса можна прочитати і під іншим кутом зору: не тільки як гостру соціальну критику, а й як твір з глибинним філософським змістом, як притчу про добро і зло. «Пригоди Олівера Твіста» є «романом виховання», який на прикладі долі головного героя розповідає про те, як людина, завдяки випробовуванням долі, виховує в собі найкращі людські якості: моральну стійкість, вміння любити тих, хто страждає, щирість, жертовність.<span>Таким чином, тема дитинства розкривається Чарльзом Діккенсом глибоко і всебічно: образи дітей, в яких втілені найкращі людські риси, стають символами беззахисності людини в суспільстві. Відповідно своїй естетичній програмі письменник намагається знайти вирішення цих проблем за допомогою добра і справедливості.</span>
…первый трескучий гром чисто и смело прокатился над миром. Будто раскатилась каменка нездешней, какой-то сказочно богатырской бани.
Весь мир и вся Вселенная встают на дыбы
Дождь прошипел
Жизнь и земля со всей природой выходят из своих берегов
Земля продолжает сопеть и попискивать
Золотые столбы испарений поднимаются в лесных прогалинах, словно добрые призраки
Маленькие, в детский ноготок, листья
Зелень полян теряет свою свежесть
Ленивеют и толстеют в небе облака
Огрубевшие громы
Меж миллионов корней, враждующих и борющихся за ее кровь
Все умирает, засыпает, будто в похмельном сне
Молния сиганула
Сшиблись широкими лбами темные облака
Ушла…поверженная апрелем зима
Яростно-багровое солнце
<span>Богучарские крестьяне отличались и одеждой,и говором,и нравами от лысогорских.тут было очень мало помещиков,дворовых и грамотных.Они жили небольшой замкнутой общностью ,фактически изолированной от остального мира.Без причин,они начинают "роевое"движение,в каком-нибудь направлении.,повинуясь каким-то непонятным законам бытия.Стихия этого бунта,косалась каждого крестьянина.Даже староста Дрон был захвачен общим порывом бунтом.Даже когда князья Марья пыталась раздать господский хлеб,это закончилось неудачей,"мужиков толпы",невозможно убедить с помщью розумного доводов!Мужики безприкословно подчинились грубой силе, признавшись,что бунтовали "по глупости".причина этого события-внутренняя "сила" накопившаяся в результате работы "подводных струй" ,вырвавшаяся,подобно лаве,из кипящего вулкана.</span>
Цветаевой, начало пути
Чтобы понять, почему творчество Марины Цветаевой было незаслуженно забыто, нужно осознать деятельность поэтессы, понять ее мысли и почувствовать сердцем. Для этого рассмотрим основные периоды жизни поэтессы. Родилась Марина Ивановна в семье, где ценили Родину и ее культуру. Больше влияние на формирование характера поэтессы оказал отец - Иван Владимирович, который был профессором. Одной из его заслуг перед отечеством было открытие в Москве одной из лучших по тем временам музейных экспозиций – Румянцевского музея. Многие исследователи считаю, что наибольшую роль в воспитании дочери играла мать, но все – таки на подсознательном уровне основные моральные и этические принципы Марине Цветаевой передались от отца. Судьба внесла свои коррективы. Мама довольно часто болела, поэтому и росла дочка в постоянных переездах с места на место, из государства в государства, впитывая в себя культуру народов и тоску по родине. Поэтесса начала свой творческий путь довольно рано, первые, известные исследователям произведения, были написаны в шестилетнем возрасте, причем на нескольких языках. Важное влияние на формирование Марины Цветаевой, как поэтессы, оказало полученной ей образование. Училась Марина Ивановна в Москве, созерцая просторы своей Родины, затем в Швейцарии, среди альпийских лугов и белоснежных шапок гор, Германии с ее педантичным подходом в жизни, а в шестнадцать лет в ее судьбе появился Париж , со всем своим шармом и обаятельностью. Творчество и судьбу Марины Цветаевой условно можно разделить на четыре этапа. Первый этап это период до Первой мировой войны. Второй -это Первая мировая война, Революция и Гражданская война. Третий этап - это творчество поэтессы в эмиграции, и четвертым, заключительным этапом является возращение на родину.
Этапы творчества Марины Цветаевой
Изучать творчество Марины Цветаевой, это все равно что отправится в кругосветное путешествие по огромному океану, и это путешествие вызывается самые глубокие чувства, и слезинки невольно скатываются по щекам от той трагедии, и яркой, как сверкание далеких звезд ,жизни и судьбы поэтессы. Но остановимся на периодах творчества. Начальный период творчества Марины Ивановны характеризуются юношескими, по настоящему чистыми переживаниями, первыми чувствами и разочарованием. Многие отмечали талант, но не хватало эмоциональной законченности и совершенства в строчках, которые лились из-под ее пера. Это был Вечерний альбом, который включал в себя сто одиннадцать, специально отобранных стихотворений, и скажем так - дебют удался, критики по достоинству оценили труд юной поэтессы. Суть начального периода творчества поэтессы заключается в описание безмятежного и чарующего детства и утрате целостности личности, а также первых любовных переживаниях. Второй этап связан с событиями, который развивались в период Первой мировой войны. У Марины Цветаевой проявляется еще одна из граней творчество – драматургия. А поэзии становится твердой и осмысленной, это уже не журнал о парусниках и беззаботном детстве, это поэзия состоявшейся женщины. Третий этап творчества является горькой и трагической страничкой в судьбе поэтессы. Связан он с революцией и гражданской войной, а также последующей эмиграцией. Тоска по Родине, даже можно сказать, потеря родины, той которую она знала, отразилось в творчестве Марины Цветаевой. Вся боль и горечь утраты ощущается в произведениях поэтессы, которые были созданы в двадцатые и тридцатые годы двадцатого века. Чувство глубокого патриотизма и откровенной, чистой и искренней любви к родине оказалось не востребованным у эмигрантов и западноевропейских обывателей.