Мріяти [м р і й а т и] 6б.,7зв.,4приг.,3гол.3скл.
шарудіння[ш а р у д і н : й а]9б.,9зв.,5приг.,4гол.,4скл.
Выпишешь что то
Життя – це мить, зумій його прожити!
Життя — це шанс. Скористайся ним.
Життя — це краса. Милуйся нею.
Життя — це мрія. Здійснюй її.
Життя — це виклик. Прийми його.
Життя — це обов'язок. Виконай його.
Життя — це гра. Стань гравцем.
Життя — це цінність. Цінуй його!
Життя — це скарб. Бережи його.
Життя — це любов. Насолоджуйся нею.
Життя — це таїна. Пізнай її.
Життя — це юдоль бід. Перебори усе.
Життя — це пісня. Доспівай її.
Життя — це боротьба. Почни її.
Життя — безодня невідомого. Не бійся, вступи в неї.
Життя — удача. Шукай цю мить!
Життя таке чудове — не загуби його.
Це твоє життя. Борони його.
Заповіді Матері Терези
Людське життя…Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.
Люди, їх мільйони…всі вони зовсім різні і чимось неповторні.
Стежина життя…Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? Встелена жовтогарячими чорнобривцями, духмяними травами чи у чорних тонах, як у пісні… Для кожного вона своя, одна єдина, і, на жаль, скінченна.
Щодня перед кожним з нас постають запитання: Хто я? Навіщо я прийшов у цей світ? Куди йде моє життя? Що залишу після себе? Здається, це прості запитання, але дати на них відповідь не легко.
Кожен день свого життя можна витрачати на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. Але, що від цього – лише спогади, які є малою розрадою у старості. Тому не варто розтрачувати своє життя на щось не важливе, в тому числі і на самі лише втіхи. Ми повинні цінувати кожен прийдешній день і використовувати його продуктивно.
Час минає, ми дорослішаємо і не замислюємось над тим, яке ж коротке життя. Дріб’язкові сварки, щоденне сидіння перед телевізором чи комп’ютером – це марнування і не цінування власного дорогоцінного часу, ми не можемо в повній мірі насолоджуватись всіма барвами життя.
Тому так важливо цінувати кожну мить! Насолоджуватися прохолодним раннім вітерцем, дружніми розмовами зі знайомими, цікавими книгами, лагідними обіймами рідних. Кожна хвилина, кожна секунда неповторна - і ми маємо завжди це пам’ятати. Цей день більше ніколи не повернеться, його не зміниш, і не проживеш по-новому. Тож цінуймо кожну хвилину свого життя, аби потім не шкодувати про марно прожиті роки!
Пам’ятаймо заповіді Матері Терези:
Життя — удача. Шукай цю мить!
Життя таке чудове — не загуби його.
Це твоє життя. Борони його.
<span>Стилістичної помилки не допущено в реченні: А. Книжка кинулася мені в очі своєю строкатою обкладинкою.</span>
<span>зерно-зернятко, зерновий </span>
<span> поле -польовий, польовка полечко </span>
<span>зелений -зелень, прозелень, зазеленів </span>
<span>добрий-доброта, добрішати, придобритися, </span>
<span>високий-висота, висотка, височенний, </span>
<span>ходити -ходіння, приходити, ходьба </span>
<span>писати -письмо, писемність, писемний</span>
Однією з найвагоміших пам’яток історії культурного та духовного розвитку нашого народу в усі часи була та й залишається зараз Києво-Печерська лавра, споруди якої розташовані на території сучасного Києва.
Києво-Печерська лавра була заснована майже тисячу років тому. Сьогодні тисячі людей приїздять до цієї пам’ятки, щоб не тільки подивитися на цей витвір мистецтва, а й поклонитися справді святому місцю. Заснували святиню українського народу два православні монахи, які вирішили відмовитися спілкуватися із зовнішнім світом та вирили собі печери для того, щоб жити в них та молитися Богу. З часом до них стало приєднуватися все більше людей і згодом невеличкі печери перетворилися у монастир.
З протягом часу монастир ставав все могутнішим и обирав все більше значення у духовному житті нашого народу. Згодом мешканці монастирю почали будувати різноманітні господарчі та релігійні споруду вже зовні. Саме ці споруди згодом перетворилися у досить великий комплекс із багатьма храмами, який було оточено кам’яною стіною. І зараз Києво-Печерська лавра поділяється на дві частини – наземну частину монастиря і печери. Доречно додати, що лавра здобула назві саме від цих печер, бо вони стали основою усього монастирського комплексу. Цей монастир заробив назву лаври не миттєво, до цього він йшов не одно століття, а здобувши таку честь став одним із трьох наймогутніших монастирів того часу.