Відповідь:Діку Сенду усього 15 років. Доля була до нього суворою: він був знайдою, ім’я йому дав перехожий, який відніс хлопчика до притулку. Але коли він підріс, містер Уелдон звернув увагу на кмітливого хлопчика й надав йому можливість навчатися й працювати на його судні «Пілігрим». Дік Сенд мріяв стати справжнім капітаном. Але негаразди переслідували юнака. Фізична сила й міцний дух допомогли йому з гідністю вийти з небезпечних ситуацій. Сміливість, рішучість дозволяли йому діяти швидко. Чуйність і відданість спонукали юнака піклуватися про місіс Уелдон і Джека. Відповідальність — головна риса характеру Діка, тож не дивно, що п’ятнадцятирічний капітан хвилювався за долю кожного із пасажирів судна, він не їв і не спав, стоячи за штурвалом упродовж кількох діб. Діка Сенда більшість героїв поважають, сподіваючись на його силу й розум, і лише Негоро й Гарріс вороже ставляться до капітана, бо він стає на заваді їхнім підступним планам. Мені подобається цей герой своєю сміливістю, відповідальністю. Він викликає повагу ще й тому, що в наш час 15-річні хлопці лише вчаться в школі. Вони залежать від батьків, часто несамостійні, не мають змоги проявити свої якості характеру у таких романтичних пригодах та небезпечних подорожах, в яких побував Дік Сенд. Але бути відданим, чуйним, сміливим, рішучим можна й у звичайному житті, треба лише прагнути цього.
Пояснення:
Автор назвал так свой рассказ потому что, это был пряник, в виде коня с розовой гривой , который бабушка ему вручила, после того как мальчик попросил у нее прощенья. <span />
Зрозуміло, що Боруля не має нічого спільного з дворянством. Маючи звичку прокидатись рано, герой із усіх сил намагається бути паном і лежить, як і водиться панам, довго, хоч і болять боки від того лежання. Усупереч родинній традиції вимагає від дітей називати його «папінька», а дружину - «мамінька», не дає працювати Марисі, аби вона привчалася до дворянства. Боруля марно витрачає чимало грошей на дворянський антураж. Смішно виглядає це намагання бути благородним: очікуючи привезення з міста «кофію», герой просить дружину дізнатися, що з ним робити, бо «Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять. Піди ти зараз до Сидоровички - вона зна - і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?»Боруля, безперечно, прекрасний батько, хоча через свою обмеженість і засліпленість дворянством трохи не зламав життя Марисі. Відмову сватам Миколи, Марисиного коханого, Боруля пояснює просто: «Не приходиться дворянці йти за простого хлібороба, я тепер на такій линії…» Натомість майбутнім чоловіком доньки він бачить регістратора Націєвського - людину несерйозну, звичайного міського франта, балагура, що до того ж любить випити за чужий кошт. Марисю дивує така кардинальна зміна в батькові, адже вона вихована зовсім по-іншому.Син Борулі Степан служить канцелярист<span>
</span>
Я ДУМАЮ ЧТО МУ МУ БЫЛ СМЫМ ВАЖНЫМ СУЩЕСТВОМ В ЖИЗНИ ГЕРАСИМА. МУМУ БЫЛ ЕМУ ЛУЧШИМ ДРУГОМ, КОТОРЫЙ НИКОГДА НЕ ПРЕДАСТ И НЕ ОБИДЕТ, ТОЛЬКО ОН ПОНИМАЛ ГЕРАСИМОВА.
Талантливый писатель,это тот, кто может выразить в сочинение свои мысли, вложить в него свою душу. Известные представители талантливых писателей: Пушкин, Есенин, Маяковский.