Стаття в газету на морально-етичну тему.
Усі різні — усі рівні
Який загадковий світ у своїй грандіозній картині — поєднання людських всесвітів. Кожен із нас відрізняється один від одного зовнішністю, темпераментом, кольором шкіри, здібностями і найголовніше — своїм внутрішнім світом. Я такий же, як і всі, і я ні на кого не схожий. Я один-єдиний такий. Мій внутрішній світ неповторний, яким би він не був. Так само є неповторним світ тих, хто поруч зі мною.
Людина має не тільки біологічну суть, а ще й соціальну (політична тварина — так образно висловився Арістотель). Ми не можемо жити поза суспільством, не створюючи держави. Ми постійно потребуємо спілкування, ми не можемо бути самотніми. А той, хто не живе в суспільстві, той або надлюдина, або морально недорозвинена істота (Арістотель). Ми пов'язані один з одним тисячами невидимих ниток, здавалося б, очевидні речі слід належним чином сприймати, та наступає якийсь момент і комусь захочеться обірвати ці нитки. Так починаються війни.
Проблема «усі різні — усі рівні» стара як світ. Стільки зусиль було докладено до вирішення проблеми щодо поєднання рівності й індивідуальної свободи. Згадаймо Біблію: ми створені за образом і подобою Божою, отже, ми — рівні. Ми маємо вуха, але не чуємо. Тільки в XX столітті ми пережили дві світові війни. Експеримент з СРСР теж не вдався, не вдалося тоді створити суспільство Рівності й Братерства. Яке вже там братерство, коли Росія стала «первой среді равних» (Й.Сталін).
На мою думку, західні демократії правильно вирішили створювати в себе громадянське суспільство, яке дає кожному простір для самовираження, самореалізації поза державою, яка схильна нехтувати особистістю. Людина приречена на свободу, постійно знаходячись у ситуації вибору. Створюючи себе, ми створюємо світ. Обираючи себе, ми обираємо все людство. Усе надзвичайно просто і надзвичайно складно: «Царство небесне» в нас самих. Людина створена для добра, добро запрограмоване в ній, інакше людство вже давно б загинуло. Дійсність буде такою, якою зроблять її зусилля мільйонів людей. Треба зовсім небагато духовної роботи над собою, щоб стати терпимим і сприймати кожного таким, яким він є. Ми громадяни одного світу. Ми рівні. Світ у наших руках. Всесвіт один і той же для всіх. Мудрі слова були колись сказані Сенекою: «Я пишаюся не тим, що я громадянин Риму, а тим, що я громадянин світу». Ми є унікальними й неповторними. Ми — часточка загального. Ми — рівні.
<span>Про це слід думати, говорити, писати. Саме з таким підходом, залишаючись різними й рівними, ми зможемо захистити це крихітне життя у Всесвіті — Землю.</span>
Мого молодшого брата звуть Андрій.
У нашому селі тече вузький струмок.
Міський житель проживаючи в багатоквартирному будинку, щодня вирушаючи на роботу і за покупками навіть уявити собі не може, наскільки він не знайомий з навколишнім світом, який виходить за рамки його квартири.
Задача такої людини полягає в тому, щоб виповнювати свою роль робітника, сім’янина, перехожого, який з подивом спостерігає за змінами, що відбуваються щорічно в природі. у нього найімовірніше є машина, і тому, такій людині зовсім не обов’язково ходити пішки, він не може відчути всю принадність прогулянок в лісі, ранкових купань на березі річки, втечі від пустотливих гусей по мокрій і холодної росі, його життя проходить в кам’яних джунглях міста, біля комп’ютера і телевізора, і лише зрідка скрашується поїздками на природу, або на море.
Вони позбавлені всього того, чим володіють сільські жителі, які можуть насолодитися природою і чистим повітрям повною мірою, крім того, жителі села ведуть образ життя зовсім відмінний від міського, оскільки городянину зовсім необов’язково після робочого дня йти на поле, чи город, він може присвятити вільний час відпочинку, тоді як сільський мешканець, щоб прогодувати себе і свою сім’ю і сьогодні змушений працювати цілий день.
Село по колишньому традиційно, тут не визнають віянь моди і стилю, рідко дивляться популярні передачі та програми, оскільки своїх турбот вистачає. Приїжджий буде приємно здивований тим, як тихо і мирно живуть люди в селі, свари сусідів, які так часті в міських будинках, тут велика рідкість. Але слід сказати, що життя на селі, як і життя в місті має свої плюси і мінуси, тому людині найкраще жити там, де йому спокійно і комфортно, а не прагнути слідувати загальному думку, що зробить життя і в місті і на селі дуже приємною.
Неслава,недруг,нещирість,невільництво,недовіра.
Напиши о том что ти будеш с ним делать и поймёш для чего он тебе нужен