Недавно я побувала в Одесі. Це чудове місто, де є наше Чорне море. Мабуть саме за море я так полюбила це місто. Спочатку ми пішли до мосту, щоб подивитися на море, кораблі та сфотографуватися. Потім ми пішли в самий центр міста. Там було стільки цікавого, що я боялася щось пропустити. Різні атракціони, магазини з сувенірами, красиві кульки з мультиплікаціонними персонажами, солодка вата, попкорн, багато піццерій, кафе та ресторанів. Ми ходили в кафе, і там я вперше я скуштувала таке диво як чізкейк. Це слово з англійської мови. Частинка "чіз" означає - сир, сирний, а "кейк" - торт. Це було дуже смачно. Чізкейк був такий ніжний, і просто танув у роті. Коли вже вечоріло ми пішли гуляти далі. Кругом ходили поні з різноманітними зачісками та аксессуарами. Вони були дуже гарні. Мої сестрички каталися на поні. Було весело за ними спостерігати. В цілому мені дуже сподобалася поїздка в Одесу. Це найкраще місто в якому я коли-небудь була!
Сенбернари – одна із найбільших порід собак. Висота їх досягає 80-95 сантиметрів. Особливими ознаками сенбернарів є масивна голова, коротенька морда, вуха, що звисають донизу. Шерсть – біла з рудими плямами. Груди, лапи, кінчик хвоста – завжди білосніжні. Окремі сенбернари важать сто і більше кілограмів.Ці сильні, витривалі тварини століттями використовуються для пошуків і врятування людей у горах. Завдяки чудовому нюху сенбернари легко знаходили під снігом замерзаючу людину. Потім лапами відкопували її, зігрівали своїм тілом. На шиї у собак-шукачів були заздалегідь прив’язані пакет з продуктами, фляжка з водою. Після цього сенбернар біг у найближче селище і приводив людей.Тисячі потерпілих врятували ці благородні і мужні тварини. Рекордсменом серед них був пес по кличці Баррі. Його знали і любили жителі Італії, Франції, Швейцарії. Адже ж Баррі врятував сорок чоловік. Сорок перший, злякавшись страшного звіра, сплутав його з вовком і вдарив ножем.<span>Слава Баррі не згасла і після його загибелі. Про нього писали в газетах, книгах. А через 85 років у Парижі було відкрито пам’ятник сенбернару. На постаменті – великий собака. На його спині сидить маленька дівчинка і міцно тримається за шию. У центрі пам’ятника напис: «Він врятував сорок чоловік і був убитий сорок першим».
(І. Заянчковський) </span>
Одного разу я йшла по вулиці і побачила мале цуценя,
таке ніжне і розгублене, що сердце болісно стиснулось. Він самотньо
сидів у порожньому парку, трохи змокший від нещодавного дощу. В нього
були великі темнокоричневі очі, палкі і розуміючі. Я підійшла ближче і
побачила червоний ошийник у ньго на шиї з блискучою підвіскою. На ній
було написано Плямко. І дійсно, шерсть у цуценяти була коротка і вся в
коричневих плямах, ніби від фарби. Я взяла Плямка на руки і віднесла
додому. Він тремтів і тулив до мене мокрий носик, і ніби обіймав мене
маленькими лапками. Прийшовши додому я вимила його і витерла, він
зігрівся і почав весело бігати по квартирі. Тепер Плямко мій кращий
друг.
[п о п` і д в` і к о н': у]
[с п р о с о н': а]
[п` і д н`і ж': а]
[к а м` і н`: а]
Пересуватись на великій швидкості