Чарівною казкою дитинства здається нам повість М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять...», неначе вона народилася з народних оповідань, повних чаклунства й дива. Письменник в образі Михайлика показав себе, власні дитячі роки, враження, відкриття і витоки свого мистецького натхнення.Уся повість пронизана мудрістю природи, що злилась із мудрістю народною. Ще з перших сторінок повісті ми потрапляємо у світ народних казок, стикаємося з образами містичних легенд, з оспіваними явищами природи. Відчувається, що письменник глибоко шанує народні обряди, звичаї і традиції.І вишивані рушники, і калина, і свята повага до хліба — все це душа народу. У повісті М. Стельмаха відображено святе ставлення до землі, оранки, сівби, насіння, до дерев, з якими герої розмовляють, як із живими. Навіть показ процесу праці нагадує народний ритуал, набутий віковим досвідом. Все це мало величезний вплив на самовиховання Михайлика, на талант майбутнього митця.
Краса цього села небула надзвичайно красивою, але автор зміг її чудово описати, що вона здавалась дивовижною...
Останні рядки вірша означають що з давніх часів добрі люди поважалися та цінилися.
добро-добрий,добрі,добріти,доброзичливий, добросердечний,добріє,задобрив.
Відповідь:
Ой, прийшла я до школи, на порозі стала,
Та всі свої дурощі враз позабувала.
Пояснення: