Фантастичний політ оповідача над просторами Росії у пошуках "Раю" в імперії Миколи 1.Складається зі вступу який має характер філософського роздуму.Далі подано три картини:Україна,Сибір,Петербург.Поет використовує прийом сну.Це допомагає йому миттєво переміщатися в просторі,а також показувати пригоди ліричного героя.
Патріот на мою думку повинен чути гордість за свою країну, він повинен відчувати її красу, тепло сонця, яке світить на безкрайні простори його матінки землі. Патріот - це людина, яка захищає не лише своє майно та добробут, але й допомагає у цьому своїм землякам, це людина яка є взірцем для усіх.
Коло невеличкої хати рос вишневий садок. Життя у цьому селі живе - співають дівчата, йдуть плугарі. Біля цієї хати
вечеряє родина, у якій матір хоче повчати чомусь дочку, але співи соловейка не дають цього зробити. Він так гарно співає, що
і повчати доню матір не хоче. Вона покалала своїх маленьких діточоу спати тай сама задрімала, але соловійко не затих.
У цій поезії нібито все просто, але автор тут повчає нас кохати родину, природу. Вірш зачаровує аурою божественного затишку родинної злагоди.
Про цей вірш Т. Шевченка літературознавцями написано багато досліджень. Надзвичайно простий, без особливих художніх засобів, він просто чарує своєю поетичністю. Вражає те, що написаний він за похмурими тюремними ґратами. Якою ж сильною була туга поета ш рідною Україною, яка багата уява, щоб створити такий шедевр! Чи є ще щось краще, ніж квітучий сад, мирна хліборобська праця, дружна родина, спів соловейка? Про це мріяв усе життя й сам Шевченко, хоч його мріям не судилося здійснитися. Вірш став "візитною карткою" України — квітучої, мирної, співучої та доброї.
Мене втомили люди
Я сижу біля вікна і дивлюся як люди кудись спішать, і кожний раз одні і ті люди. Ось із підїзду вийшов дядько Сергій він постійно до мене підходить і підколю думаючи мене розвеселити мені це дуже набрида. І так кожний раз всі знайомі з мого підїзду постійно кудись спішать одні на роботу інші по своїх справах і це так одноманітно.
І знаєте мені постійно здається що люди одноманітні і ці люди не дивляться куди ідуть їм байдуже, що вони роблять чи ні кого не зачепили. І це дуже мене втомлює бо вони одноманітні всі переживають тільки за себе і це вже мене дуже втомило я не хочу їх бачити.
Щою їх не бачити я готовий зробити все, щоб тільки від них відпочити. Мені б дуже хотілося щоб вони змінилися але цього не буде. Дуже втомлює також їх ставлення як я вже і казав що вони не замічаюсть світ навколо себе та і дбають тільки про себе.
Свекруха повинна знайти спільну мови з матирю))