Так,споріднені,в них є корін "зелен".
Я часто замислююсь над питанням, в якому суспільстві краще та комфортніше мені б жилось. Іноді мрію, що я найголовніша на Землі... Уявляю в подробицях свої дії, накази, різні вчинки та їхні наслідки. Та кожного разу мої думки приходять до висновку, що не обов"язково бути впливовою людиною в суспільстві, просто треба бути Людиною.
Якщо кожен із нас буде замислюватись про ту користь, яку може принести суспільству і навколишньому середовищу своїми діями, позитивними думками, настроєм, бажанням творити, а не тільки обіцяти, то всі ми краще будемо жити.
Чим холодніше останній тиждень лютого,тим тепліше в березні.
Пізньої осені оголилися дерева та кущі. Відразу навкруги стало багато простору та повітря. Але це не дуже втішає, бо сонце вже рідко світить. А якщо воно світить, то вже майже не гріє. Кожного дня зі свого вікна я бачу одну ту ж саму осінню картину. Зазвичай небо сіре, похмуре, ніби налите свинцем. Останні птахи відлітають на південь: тільки й видно мандрівників у височині. Залишаються лише птахи, такі ж сірі, чорні та коричневі, як івесь пейзаж навколо. Це ворони, горобці тощо. Яскраве листя, яке ще донедавно встеляло землю яскравим килимом, набуває сумного темно-коричневого кольору. Часто йдуть дощі, тому в провулці за моїм будинком розводиться грязюка. Іноді вона підмерзає вночі, бо ночі стають все холоднішими. Де-не-де випаде в листопаді гарна сонячна днина. Всі зустрічають її як рідну, цінуючи сонце! А ще нещодавно, влітку, ніхто не звертав на таке уваги. Пізньої похмурої осені добре сховатися в теплій домівці з яскравим електричним освітленням. Добре пити гарячий чай біля комп’ютера та слухати, як стукотить холодний дощ по віконних шибках. Чути, як надворі дме холодний вітер, хитає деревав палісаднику та гудить на електричних дротах.
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/7686972#readmore
Якщо ти скаржишся на щось, сам нічого не збрираючись робити - то не скаржся.