Жила-була Зима, і було у неї три сина: Грудень, Січень та Лютий. А ще був у неї приятель - Дід Мороз, він часто заходив до неї у гості зі своєю онукою Снігуронькою. Одного разу зайшов Дід Мороз до Зими і каже: "Допоможі мені, Зимушко! До Нового Року обмаль часу залишилося, а я не встиг ще всі подарунки дітям приготувати. Їх ще розносити треба, а я вже так втомився!" "Добре, Діду Морозе", - каже Зима. "Сідай, морозивом пригощайся, потім лягай поспи на сніговій перині, а я за тебе подарунки приготую". Поки Дід Мороз відпочивав, приготувала Зима для дітей багато гарних подарунків. І до кожного пакуночка додала по морозиву - від себе.
Епітети «Чистий, виголений і ясний» (дядько Кирило)
Метафори «Троянди з трояндової сукні зацвітали в неї й на щоках»
Порівняння «Гойдалася довго, як маятник».
Пейзаж «Климко прокинувся від холодної роси, …і побачив над собою скам’яніло-бузкове небо, яким воно буває лише восени на сході сонця, — без жайворіння, без легких з позолотою хмарок по обрію, без усміхненої радості пробудження».
Портрет «Сивий, вусатий і кругло-товстий, як справжній бочонок, аптекар любив походжати ранками по базару — в широких смугастих штанцях, у довгій, ледь не до колін, синій косоворотці, підперезаний крученим шовковим поясом з білими китицями».
Інверсія «Забовванів лісок, підіймався димок».
Діалоги й полілоги «— Здалеку йдеш чи тутешній? — спитав. — З Донбасу я,— сказав Климко. — А-а! Землячок… По сіль, кажеш? Климко кивнув. — А що ж у тебе на сіль? — Торбинка осьо,— Климко зняв з плеча торбу. — Ні,— усміхнувся швець».
Вигуки, окличні речення «Облава!.. Облава!..», «Хах! Ось де вона сховалась!» та ін.
1 розділ
1.Пробудження обо розповідь про сон
2.Шлях за сіллю
3.Солдат
4.Подаруночок
2 розділ
5.Відпочинок
6.Їжа
3 розділ
7.Прихисток для Климка 8.Товариші хлопчика
9.Прихід італійців
10.У місті
11.Зустріч з Наталею Миколаївною
4 розділ
12.Подорож за слов’янською сіллю 13.Стара бабця
14.Подарунок Швеця
15.Випадок з поліцаями
<span><span>14 листопада 1912Народився в Обухові (нині місто Київської області) в сім'ї шевця.Старший брат Андрія — Петро Малишко — став своєрідним народним бандитом — Робін Гудом, який грабував комуністів і радянських чиновників, але не чіпав простих селян. 1928 року Петра Малишка спіймали, відвезли до Києва, де засудили до страти. Мати Андрія й Петра зверталася з проханням про помилування до голови ВУЦВК Григорія Петровського, але безрезультатно. Пізніше Андрій Малишко сказав про брата: «Якби я писав вірші так, як Петро — ціни б мені не було!»</span><span>1930Закінчив семирічку в рідному селі, вчився в медичному технікумі, потім — на літературному факультеті Київського інституту народної освіти. Андрій Малишко надрукував перші вірші в журналах «Молодий більшовик» та «Глобус».</span><span>1932Закінчив інститут, учителював в Овручі.</span><span>1934–1935Служив у Червоній армії.</span><span>1935Після демобілізації переїхав до Харкова і працював журналістом у газеті «Комсомолець України», в «Літературній газеті» та в журналі «Молодий більшовик».</span><span>1936Збірка «Батьківщина»</span><span>1938«Лірика», «З книги життя»</span><span>1939«Народження синів»</span><span>1940«Листи червоноармійця Опанаса Байди», «Березень», «Зоревідні», «Жайворонки»,поеми «Трипілля», «Ярина», «Кармалюк», «Дума про козака Данила».</span><span>1941 — 1944Поет служив військовим кореспондентом де виступав і як поет, і як публіцист.</span><span>1941«До бою вставайте!»</span><span>1942«Україно моя!», «Понад пожари»</span><span>1943«Слово о полку», «Битва»</span><span>1944«Полонянка»</span><span>1944–1947Після війни працював відповідальним редактором журналу «Дніпро». Депутат Верховної Ради УРСР 3-го та 4-го скликань. Був членом ВКП (б) (від 1943 року).</span><span>1946«Ярославна»</span><span>1947Поема «Прометей».Отримав Сталінську премію.</span><span>1950З'явилась збірка «За синім морем», написана після відвідин поетом Канади та США разом з групою діячів культури.</span><span>1951Сталінська премія за збірку «За синім морем».</span><span>1956«Що записано мною»</span><span>1959«Серце моєї матері»</span><span>1960«Полудень віку».Голова правління Українського громадського відділення Агентства преси «Новини».Мешкав у Києві в будинку письменників Роліті по вулиці Б. Хмельницького</span><span>1961«Листи на світанні»</span><span>1962«Прозорість»</span><span>1964«Дорога під яворами». Шевченківська премія за збірку «Далекі орбіти».</span><span>1966«Рута»</span><span>1968«Синій літопис»</span><span>1970«Серпень душі моєї»</span><span>1969Державна премія СРСР за збірку «Дорога під яворами».</span><span>17 лютого 1970<span>Помер. Похований в Києві на Байковому кладовищі.</span></span></span>
Цар Плаксій так розізлився на Лоскотона, що аж лопнув, і потом всі плаксуни повмирали