Ось і приходить ця дивна холодна пора зима. Повітря стає важке та морозне, дерева вранці вкриті білими ковдрами, а на землі блистить сріблом свіжий білий сніг. Ранки стають з кожним днем темними та холодними. Природа завмирає до весни. Пташки вже давно відлетіли до тепла та сонця, медведі лягають у довгу сплячку. Здається, світ починає засинати разом із природою, але досить сонцю виглянути із-за хмаринок - як ти знову розумієш, що світ живе і дихає разом із тобою. Проходячи засніженими вулицями, ти милуєшся красою та чистотою цієї холодної пори року. Все ж таки, є щось у зимі загадкового та приємного.
Похмуре небо плаче холодними сльозами
...Я дуже люблю таку погоду, тому що ти сидиш спокійно в теплій хатинці і поглядуєш що ж там робиться на вулиці.А потім коли лягаєш спати у хаті тихо-тихо, і ти лежиш і слухаєш шарпання снігу і похитування дерев..
Ответ будет (д) тому що повинно стояти панно Ганно Микитівно