Кожній людині мила своя сторона. На рідній землі людина почувається господарем. Тут вона наполегливо трудиться, отримує задоволення від життя. На чужині людина завжди почувається незатишно, залишається чужою, сумує за своєю домівкою. Там вона ніколи не почуватиметься вільною та щасливою. Їй не вистачає тепла рідного дому, друзів.
Лише рідна земля дарує кожному з нас впевненість у собі. Любіть свій рідний край,свою землю! Тому і кажуть в народі: "для мене ж той край найкращий,де виросли крила мої"
<span>Чималий, немалий, величезний, велетенський, превеликий, здоровенний, отакенний</span>
Ця повість навсила мене бути сміливим,хоробрим , що треба приховувати своі страхи
Кожна людина під словом "цінності" розуміє , щось своє. Одні одразу ж думають про матеріальні цінності , тобто богатство, а інші навпаки замислюються над вічним. До вічних цінностей належить духовність. Мабуть, духовні цінності є найголовнішими в житті людини, бо саме вони приносять в наше життя світло, що неможливо побачити , милуючись лише матеріальним.
Духовні цінності живуть цілі роки так покоління, що зміняються одне за одним. Вони відбиваються у душі та серці людини , що їх береже. До нас вони приходять у вигляді пісень, казок , віршів. Замислюючись над цим, я завжди згадую маму, бо саме вона з ранніх дитячих років учить простим людським радощам. З її казками та піснями в яких майорить любов та турбота приходять до нас прості почуття, які не можна побачити чи доторкнутися до них, але вони є. У своєму серці людина проносить через усе життя цей скарб. Я вважаю, що саме такі прості на перший погляд речі ,як любов, турбота, співчуття, бачення прекрасного та багато чого іншого залишаться на віки найважливішими людськими цінностями.
Отже, слід берегти та примножувати ці скарби,щоб вони не зникли у часах та не загубилися за матеріальним. Обов`язково треба передавати цей скарб наступним поколінням та вчити їх , що нема на світі нічого дорожчого від простих людських цінностей.