Літку я відпочивала у селі у дідуся. Рибальське село Коблево знаходиться в Миколаївській області, тому влітку там неспекотно і Київської спеки я аніскільки не відчула.
З першого свого дня перебування в Коблево і до останнього я займалася звичайними справами: бігала з хлопцями на берег моря (село розташоване біля самого Чорного моря), там ми гуляли і грали, бігали в ліс по ягоди, допомагали дорослим розплутувати сіті і перебирати вилов риби . Ще я ходила зі своєю подружкою Танею в занедбану церкву на березі.
Церква, хоча і занедбана, дуже красива: білі кам'яні стіни, вузькі вікна-бійниці, стіни всередині розписані чудовими картинами на біблійні сюжети. Правда, розписи пообтерлись і обсипалися, але більшу частину зображень я розгледіла досить добре.
Крім походів по околицях, я також допомагала бабусі з дідусем по господарству: годувала домашніх тварин (у дідуся їх дуже багато, тут і кури, і свині, і навіть перепілки), мила підлогу в будинку, допомагала лагодити кришу. Пізніми вечорами ми дивилися по телевізору різні передачі, хоча дивувала мала кількість каналів - всього шість. Це було незвично для мене, я звикла клацати по сімдесяти каналах.
За літо мені так полюбилося життя в селі, що в кінці серпня, коли тато приїхав за мною, я з тугою покидала миле Коблево.
Як я провів літо
Влітку я з друзями був у таборі. Він знаходиться під Києвом в лісі.
Кожен день ми виходили на маленьке поле грали там футбол, вчили англійську мову та малювали. Мені сподобалися конкурси «природа і їжа». Я навчився там говорити по-англійськи.
Ще я був на дачі у бабусі. Там дуже красиво. Ми ходили в ліс збирати гриби, малину і суницю і милуватися природою. Ми дивилися з обриву на ліс, за яким ховається сонце.
Одного разу бабуся відвела нас з сестрою Катюшею в Київський музей Тараса Шевченка. Ми подивилися як жив великий поет. Ми бачили як він творив свої вірші, його художні малюнки та ознайомилися з його біографією. А коли ми повернулися з прогулянки, я із задоволенням послухав вірші, які були написані поетом: "Тече вода з-під явора", "Садок вишневий коло хати", "Нащо мені женитися?".
Так! Літо - це славна пора!
Школа- місце , де діти мають можливість навчатися не тільки наукам , але й спілкуванню та працелюбності. Я вважаю, що у майбутньому школа дуже зміниться.
По -перше, дітей раз на рік будуть тестувати на їх здібності, для того , щоб корегувати індивідуальний процес навчання.
По-друге, поняття "клас" припинить своє існування . Це не буде постійною одиницею школи. Вони будуть змінюватися і за кількістю учнів , і за програмою.
По-третє, гадаю, учні школи частіше будуть відвідувати предприємства ( заводи, фірми тощо), проходити там практики для того, щоб зрозуміти своє покликання і перевірити себе.
І головне, до вчителів у тій школі- мрії можна буде підходити і за консультацією , і за порадою.
Я впевнений, що середня школа в майбутньому буде зовсім не середнього рівня, а особистою для кожного, яскравою. Вона буде тим місцем, де кожна дитина буде готуватися до життя.
Мотив поисков счастья, заложенного в самой натуре человека, проходит через все творчество Короленко. Он стал основным и для «Слепого музыканта» (886). История слепого мальчика Петра Попельского по замыслу писателя соотносилась с сложными нравственными поисками интеллигентной молодежи 80-х годов. Впоследствии Короленко писал, что в «Слепом музыканте» «отразилось романтическое настроение» его поколения. Художественная логика «Слепого музыканта» должна была привести читателя к мысли, что даже человек, жестоко обиженный природою, в состоянии побороть эгоистическую сосредоточенность на своем несчастье, что и для него существует не только возможность, но и необходимость стремления к свету, к полноте человеческого счастья.
<span>Духовное прозрение героя происходит в результате понимания им того, что он и его талант нужны людям. В повести раскрывается диалектика сочетания природного и общественного начал в человеке. Короленко убежден в недостаточности только рационального, просветительского, «головного» объяснения жизни и человека. Так, дядя слепого мальчика Максим, создавая программу его воспитания, во многом совершенно справедливую, пытается все же ограничить сферу интересов своего воспитанника лишь узкими границами доступного ему мира. С изумлением </span>
Будь ласка)) Не забудь подякувати))