герої: Стоха, Галя, Назар, Хома Кичатий, Гнат - друг Назара
фразеологізми:
з глузду зсунутись - втратити розум.
з козами на торг поспівати
приказки:
Коли ти будеш зо мною, то смерть не посмiє i в хату нашу заглянуть.
Казав пан — кожух дам, та й слово його тепле.
Україна!Сильна та незалежна держава.Зараз,нажаль переживає такі тяжкі часи...Тому мені хочеться побажати нашій державі:
Сили-щоб вона витримала всі незгоди та негаразди.
Захисту-щоб наші українці робили все заради неї.
Досягти бажаного.
Щоб нашу неньку,не ображали та не гнітили.
І найголовніше-це миру.Щоб наша Україна була цілісною та неушкодженою державою!!
Також хочеться подякувати моїй країні за те,що вона мене зростила сильною духом людину і виростила в мені спарвжню патріотку)
Настаящая дружба это когда оба или несколько человек честны друг другу и им можно доверять. Они не когда не обидят человека и не ударят своего друга. друг всегда поможет тебе в сложной ситуации к примеру нет у тебя денег просиш у друга и но тебе даст
Людині понад дане велике чудо – уміння говорити. Наше мовлення – це відбиття наших думок, учинків, поглядів, переконань, нашого духовного миру. Без великого дарунка мовлення людина втратила б більшу частину самого себе. За допомогою слова ми можемо відстоювати власну думку, переконувати, сперечатися. <span>За допомогою слів</span><span> </span><span>ми можемо повідати іншим людям свої самі потаєні думки. Безцінність людського мовлення відбита в численних мудрих висловленнях, прислів’ях, приказках різних країн і культур. «Живе слово вчить», – говорить антична мудрість. «Ніщо так не підбадьорює людину, як добре слово», – затверджували древні індійці. «Хто не соромиться сказати, той і зробити не постидится», – говориться в абхазькому прислів’ї. Чимало вчених, мислителів, філософів, письменників звеличували значення слова. «Слово – тінь справи», – утвер-ждалдемокрит. «Слово є образ справи», – підтверджував Солок. «Мовлення – тіні вчинків», – погоджувався з ними Б. Грасиан. «Опануй справою, слова найдуться», – вторив Катон. «Слово є вчинок», – підсумовував Л. Н. Толстой. Але чи завжди людина використає слово в благо – собі й іншим? На жаль, життя переконує нас вобратном. </span><span>Якщо ми звернемося</span><span> </span><span>до древніх книг, прочитаємо виречення древніх мудреців, то побачимо, що в старі часи слову приділялася значна роль у житті людини. Жоден поважаючий себе людина не посмітила б сказати необдумане слово, кинути фразу на вітер. Древні люди завжди ретельно продумували все, що вони говорять, – для того, щоб кожне слово досягло мети й зробило саме той вплив, що у нього закладене. А що ж зараз? Ми граємо словами, як повітряними кульками. Ми вимовляємо цілі мовлення, які насправді – лише порожнє коливання повітря. Ми використаємо слова для того, щоб болючіше скривдити, образити, принизити іншої людини. І дуже рідко, на жаль, ми використаємо мовлення для вираження теперішніх почуттів</span>
Фантазер, мислитель, особлива дівчинка яка здивувала всіх своєю фантазією.