У кожного є своя думка.
Кожна людина має право на власну думку.
Вона може бути як і правильна так і не правильно.
Я вважаю, що вчитель має власну думку щодо оцінок і навчання учнів школи.
Людина може завести собі свій щоденник у якому пише свій день або думки
1) Правління либотинського князя
2) Дивний наказ
3) Збайдужілий народ
4) Новина про дракона
5) Знайомство з Пустельником
6) Спроби боротьби з драконом
7) Невдалі бої
8) Талант дракона
9) План боротьби
10) Жалість Лавріна щодо дракона
11) Вбивство дракона слугою Лавріна
12) Несподівана розв'язка: король знайдений, дракон вбитий.
Школа це наш помічник. Кожний день ми приходимо туди з радістю. Ми хочимо побачити своїх однокласників та вчителів. В школі ми навчаємося життя та розуму.
Оцінки бувають різні є погані і є добрі.Якщо я отримую погану оцінку звісно не хочеться радіти але якщо тобі поставили погану оцінку це означає що ти щось недовчив чи не вивчив. Тому я не ображаюся я розумію свою помилку. Давайте будемо ходити в школу з радістю.
Давніх русичів я уявляю міцними, кремезними, з орлиним поглядом. Ходили вони статечно, з гідністю тримаючи голову. Хода була некваплива, тиха, вони сторожко дослухалися до всіх довколишніх звуків: ворог міг з'явитися будь-якої миті. І взагалі, слід пам'ятати, що тоді мирного часу майже не існувало. Якщо й були хвилини радощів на честь якоїсь події чи свята, то все одно мали бути ті, хто пильнував за спокоєм своєї общини чи навіть просто своєї сім'ї.
Наші пращури шанували свою родину, особливо старших, з великою повагою ставилися до природи, поклонялися їй, мали своїх богів, що уособлювали сили природи. Головним богом був для них — Дажбог, а допомагали йому Коляда — мати Сонця, Перун — бог грому й блискавки, Сварог — бог світла, Стрибог — бог вітрів.
Мені здається, що ми б могли багато чому повчитися у наших предків, особливо стосовно природи. Ми так сплюндрували землю, що вона починає ображатися на нас. А те, що земля — свята, її не можна бити, плювати на неї, — це залишилося в повір'ях та приказках. Нам частіше треба згадувати наших пращурів, пам'ятати їх життєву мудрість. Бо досвід, який дійшов до нас із глибини віків , допоможе нам краще жити в цьому прекрасному, але ж складному світі.