Яблучко, сливка, огірочок, картопелька, капусточка, цибулька, грушенька, квасолька.
Павлик зірвав з дерева червоне яблучко.
Бабуся попросила нарізати до салату огірочків.
До супу треба досипати квасольки.
Мама смажить на пательні цибульку.
Восени будемо збирати смачнющі сливки.
Слова зі змешливо-пестливими суфіксами надають реченням ніжного, пестливого, ласкаючого забарвлення та нагадують звертання до дітей.
<span> Жорстокий -
безсердечний, безжалiсний. Лихий - безрозсудний. Пустинний -
безлюдний. Сухiй - безводний. Дорогiй - безцiнний.</span>
<span>д) [ ], а [ ], (який).</span>
<span><span> [Над школою вдень і вночі шуміли могутні, повні сил і снаги осокори ], а [біля них, на світлій сонячній галяві, мов сестра у пишному вбранні, молода білокора береза, весела й привітна, безтямно закохана у вітер ], (який так любив ранками й вечорами розчісувати її довгі зелені коси).</span></span>
1.П'ята була Домаха Карлючкiвна. Як ще змолоду дiвувала, так така була хороша, що й розказати не можна. Зростом собi невеличка: хоч у яку хату ввiйде, то головою стелi достане; суха та цибата; на головi волосся, як на кужелi вовна, а коли роззявить рот, так i лопата улiзе; нiсочок, як у рябця; а як дивиться з Конотопа очицями, так одним у Київ, а другим у Бiлагород, та й тi мов сметаною залiпленi; а личком бiленька, як чумацька сорочка, та ще к тому мов граблями уся твар її подряпана.
2.Зараз схопивсь, випозiхався, вичухався, помоливсь богу, нюхнув разiв тричi крiпкої роменської кабаки, прослухав, що йому читали, дав порядок i, зоставшись сам у свiтлицi, сiв на лавцi: голова йому нечесана, чуб не пiдголений, пика невмита, очi заспанi, уси розкудовченi, сорочка розхристана;
3.<span>Ходить по хатi, ходить та й погляда на свої глечики, горщики, кухлики, де з усякого звiра i з усякої гадини є молоко, що вона з них понадоювала, перевертаючись до кожної матки усе рiзно, щоб не жахались i давались доїтись. А усi тiї глечики, горщики, водянчики, кухлики стояли деяке на полицi, iнше на миснику, було й на припiчку, було й на самiй печi; яке вже поставлене на сметану, а яке ще стояло пiд лавкою та край помийницi. Пiд полом лежали усякi трави i корiння: мнята, любисток, терлич, папороть, собаче мило, дурман, усякi реп'яхи, куряча слiпота та й багато дечого. На полу на подушках лежав кiт муруговатий та усатий, i тiльки йому й дiла, що їв та спав та коли що було надума, то зараз до своєї хазяйки i озветься: "Няв, няв!"</span>
-Привіт, Оленко!
-Привіт, подруго!
-Як твої справи?
-Кепсько.
-Чому? Що сталося?
-В мене погано виходить робити математику.
-Це не проблема, я тобі допоможу.
-Тобі не буде складно?
-Ані трішечки, ти ж моя подруга.А подруги завжди допомогають подругам
-Дякую тобі, пішли до мене там і поясниш мені.
-Пішли!