Це вільний вірш, тут різні віршові розміри
<span>Великий поет Дайте Аліг'єрі увінчав своєю творчістю добу Середньовіччя і розпочав в Італії та в усій Європі нову епоху Відродження. Найбільш відомий твір Дайте — поема «Божественна комедія» (1307— 1313 рр. — 1321 р.). Данте назвав свою поему «Комедією». Пізніше Дж. Бокаччо, вражений силою таланту автора і величчю його твору, приєднав до цієї назви визначення «божественна». Під такою назвою — «Божественна комедія» — поема була опублікована у 1555 році, ввійшовши до скарбниці світової літератури.
Данте описує стан душі людини після її смерті і в алегоричній формі показує, що людина, згідно зі своїми вчинками на землі, потрапляє до пекла, чистилища або раю. При цьому поет спирався на біблійне вчення про те, що людина має два життя і дві смерті — фізичну (тілесну) і вічну (духовну). Однак Данте долає середньовічне уявлення про незмінність і приреченість людської натури.
У центрі твору — людина, котра прагне духовного вдосконалення себе й світу, вона здатна осягнути проблеми всього людства. Форма розвитку сюжету — подорож по загробному світу. Цей прийом до Данте неодноразово використовували його великі попередники — Гомер, Овідій, Вергілій. У середньовічній літературі існував жанр так званих «видінь», згідно з яким письменники показували муки грішників або раювання праведних. Однак у Данте «подорож душі після життя» перетворюється на всеохоплюючу картину, яка показує духовний стан сучасної йому Італії і всього людства.
Таким чином, поема сповнена не містичних, а цілком реальних проблем, що набувають філософського значення. Про задум твору Данте писали, що письменник мав на меті «Врятувати людей від ганебного стану і привести їх до щастя». Письменник прагнув до духовного спасіння Людини й усього світу. Він проголошував високі ідеали Добра, Любові, Милосердя, Розуму, які, на його думку, можуть змінити життя суспільства. Письменник, на противагу середньовічній моралі, утверджував, що людина ще на землі мусить усвідомити своє становище, намагатися поліпшити його, звертаючись до прихованих творчих сил своєї душі.
Данте писав свою поему з тим, щоб її можна було тлумачити з чотирьох поглядів. .Перший аспект — буквальний, коли текст розуміється таким, як він написаний. Другий аспект — алегоричний, коли під текст слід підставляти події зовнішнього світу. Аспект моральний передбачає опис переживань і пристрастей людської душі. Четвертий аспект — містичний або філософський. Якщо взяти, наприклад, першу пісню «Божественної комедії», то її моральний сенс полягає в тому, що дія відбувається в людській душі, звідусіль оточеній гріхами (леопард — любострастя, лев — гордість, вовчиця — жадібність), яким протистоїть ідеал громадянських чеснот.
У центрі художнього світу «Божественної комедії» знаходиться земля. У північній півкулі розташована глибока воронка Пекла, центр якої — в середині Землі. У дев'яти колах мучаться душі грішників. Це загальна картина людських вад і гріхів. У Пеклі Данте супроводжує Вергілій. Найстрашніший гріх, на думку поета,— це зрада. У Південній півкулі розташована гора Чистилища, оточена з усіх боків океаном. Разом з передчистилищем і земним раєм тут також дев'ять кіл, у яких очищуються душі померлих. Навколо Землі рухаються Сонце і планети. Вони створюють також дев'ять кіл, на яких розташований небесний Рай, де живуть у вічному блаженстві душі праведників. Десяте коло утворює Емпірей, помешкання божества, світ вічності. Данте змальовує Небесну розу — втілення християнських ідеалів. У фіналі з'являється авторові видіння Бога, і йому нарешті відкривається ідея Божественної любові.
Подорож героя поеми Данте «Божественна комедія» у потойбічний світ має глибокий духовний і моральний сенс, закликає людей позбуватися гріхів і прагнути до християнських та загальнолюдських ідеалів доброчестя. </span>
Володимир Кирилович Винниченко народився 26 липня 1880 р. в Єлисаветграді Херсонської губернії, в робітничо - селянській родині. Після народної школи навчання в гімназії, але не закінчив.1900 р. в Златополі екстерном склав іспити за середню школу .1901 р.- вступив на юридичний факультет Київського університету, де створив таємну студентську революційну організацію "Студентське товариство". Був заарештований, але через кілька місяців його випустили "на поруки" і виключили з університету. Вислали з Києва.Відправив своє перше оповідання "Народний діяч " в " Літературно -науковий вісник " в Галичині, але надрукували його тільки в 1906 р.1902 р.- Винниченко заявив про себе, як письменник: опублікував твір "Селянин", писав брошури і книги на революційні теми. Арештований при перевозі нелегальної літератури. Посаджений у військову в'язницю - Київську крепость. Звільнений першою російською революцією. Під час ув'язнення написав низку літературних творів. Повість "Голота" отримала першу премію "Київська старовина". Написав оповідання: "На пристані", "Раб краси", "Голод", "Малорос-європеєць", "Ланцюг" та ін.Знову заарештований, а через вісім місяців звільнений, емігрував. Написав багато творів: "Дисгармонія", "Щаблі життя", "Контрасти".1908-1913р.р. Перебував у різних країнах.1914 р. Повернувся в Україну, нелегально. У Петрограді зробили постановку за п'єсою "Брехня"1916 р. в Москві , Петрограді видавав журнал "Промінь" .1917 р. переїхав до України і став одним з організаторів і керівників Центральної Ради, потім головою уряду - Генерального Секретаріату.1918 р.- Заарештований гетьманськими офіцерами. Звільнений через протест української громадськості.1919 р.- виїхав за кордон.1920 р.- приїхав до України і знову поїхав, вже остаточно .1924 - 1928 р.р. "Рух" - видав "Зібрання творів" В.Винниченка в 23-х томах.1931 р. Винниченко написав відкритого листа до Політбюро КП ( б ) У, в якому звинуватив Сталіна та Постишева в голодоморі й масових репресіях проти українського народу. З того часу твори В.Винниченка були піддани гонінням.1932 р.- "Книгоспілка" - "Зібрання творів" в 28-и томах.Винниченко написав більше ста творів.<span>1951 р. 8 березня письменник помер, похований на кладовищі - Мужен поблизу Канн у Франції.</span>
Марійка та Івоніка Федорчуки все своє життя присвятили землі. Доклавши всіх можливих зусиль, вони стали заможними господарями та виховали двох синів - Михайла й Саву. Склалося так, що єдиною надією старих був працьовитий Михайло, адже Сава не любив нікого й нічого, крім злодійки Рахіри, яка мала значний вплив на хлопця. Сава заздрив Михайлові, до якого люди ставилися приязно.
Все це було передумовами тієї трагедії, яка сталася в родині Федорчуків. Батьки поставили Саві умову: або Рахіра, або земля. Рахіра ж погоджувалася на одруження, тільки якщо Сава матиме землю. Хлопець розумів усю цінність та силу власного господарства, землі, яка мала належати Михайлові, а не йому з Рахірою. Зненавидівши брата, Сава вбиває його.
Ще одна причина трагедії Федорчуків - це слабодухість Сави. Неврівноважений хлопець часто піддавався будь-якому негативному впливу, бачив перед собою тільки одну мету: одружитися з Рахірою будь-якою ціною.