Ледар - ледарювати, ледарство, ледарює
Який колір вам подобається найбільше? Мені подобаються майже всі. Але найбільше — зелений. Для мене — це колір весни. Скільки ж він має відтінків! Кожного разу, коли знову в моє місто приходить весна, я з подивом вдивляюсь у кольори цієї пори року. Листочки на деревах ще такі маленькі, але ж такі яскраві, вони ніби пофарбовані насиченим зеленим кольором. А травичка на землі теж зелена, але забарвлена зовсім по-іншому. Кожний кущ теж має свої відтінки цього кольору. А потім серед листя з’являються плоди, і мені починає подобатися жовтий колір, червоний. Мені навіть тоді здається, що окремі кольори мають свій запах і смак. Наприклад, червоний пахне суницями або вишнями, а жовтий має запах стиглої груші.Деколи після дощу з’являється на небі веселка. І тоді мені подобаються всі її сім кольорів. А хіба можна, дивлячись на веселку, сказати, що не подобається блакитний колір, жовтогарячий, фіолетовий? Вони такі привабливі, так легко поєднуються й утворюють єдиний різнобарвний малюнок!Білий колір — це колір чистоти і безмежності. Особливо часто я згадую про це взимку, коли вдивляюся у білі-білі поля. Вони простягаються так далеко, що починають боліти очі. Це колір мого найулюбленішого свята — Нового року. Не уявляю зиму без білих сніжинок і білої ковдри, якою вкривається моє місто.Мої мрії забарвлені у рожевий — це колір надії, віри в те, що ці мрії обов’язково здійсняться.
Між частинами БСР кома ставиться, тому що <span>ці частини виражають часову послідовність подій і вимовляються з інтонацією переліку.
</span>
Моя вулиця
Я живу на вулиці Леніна (Лесі Українки, Тараса Шевченка, і тп.). Через неї проходить дорога. Стоять ліхтарі, які освічуют її ночами і вечорами. Тут ростуть дерева. Дуби, клени. Я часто тут граю і сам, і з друзями. Тут є ігровий майданчик і поле для футболу і баскетболу. Ввечері можна побачити багато будинків, які світятся різними кольорами: магазини, кіоски, і будинки.
Не хлібом єдиним живе людина
<span>Кожна людина на землі має свою мету і бажання її досягти. Кожне суспільство має свої моральні цінності, що передаються з покоління в покоління. «Не хлібом єдиним живе людина», — це одна з моральних засад, що існує в суспільстві. Людина досягає гідного розвитку тоді, коли вона дбає не тільки про матеріальні речі. Справді: чи можуть дім, машина, дача самі по собі творити духовну культуру? Звичайно, ні. Матеріальні речі є лише помічниками для культурного зростання. А духовний розвиток дають людині шанування родини, збереження духовних традицій, відданість у дружбі, закоханість у рідну мову, рідну пісню. Коли людина дбає про духовне, вона сама стає кращою, у неї поліпшуються стосунки з довколишнім світом і вона стає успішною в усіх своїх починаннях.</span>