[ц'ійейі]
Голосний 'і' пом'якшує попередній приголосний
Объяснение:
возможно из-за "стці" имеет транскрипцию [хус:ці],зависит в каком классе вы сейчас ,ибо сокращение и долгость звука лично мы изучали в 9-10 классах
Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців – клен, у росіян – берізка, а в нас – верба й калина. Правду каже прислів’я: без верби й калини нема України. З давніх-давен наш народ опоетизував цей кущ, оспівав у піснях. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Дітям, аби ті не нівечили цвіту, казали: не ламайте калину, бо накличете мороз. Справді, калина цвіте насамкінець весни, коли вже відходять заморозки.
Тож; не дивно, що колись цю рослину цінували особливо. Не було, здається, хати, біля якої не кущувала б калина. Як забіліють квіти, дівчата ними коси прикрашають. А вже коли достигали, їх вішали попід стріхою. Йдеш, бувало, селом – хати, неначе в коралах, червоніють густими намистинками.
В народній медицині, очевидно, не було помічніших ліків од застуди, ніж калиновий чай. Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали гільце молодої.
Побачу цю ніжну, тремтливу дівчину-красуню, і наринають світлі спомини дитинства... Якось пішли ми з мамою на урочище, щоб запасти на зиму калинових кетягів. Мама зупинилася біля куща над криницею і мовила: «Ось тут стояла колись наша хата. Як тільки ми побралися з твоїм батьком, одразу й оселю заходилися зводити. А під осінь я висадила біля застільного вікна кущ калини. Чи то земля така родюча, чи тому, що поливала, тільки швидко розрослася. Соловейко на ній гніздо звив і щовесни нам оддячував піснями. Згодом, як ти мав з’явитися, тато із пагона змайстрував сопілку. Було таке повір’я, «якщо зробити з калини сопілку, в сім’ї неодмінно з’явиться син — продовжувач роду. Так воно чи ні — суди сам. Але коли переїздили, я ні за чим так не тужила, як за калиною…».
Ответ:
одержати по носі- отримати по заслузі ; програти , хоча був впевненний у перемозі ; отримати відмову ; бути осміяним ( якщо задавався)
Объяснение:
Закінчилася осінь.Всі дерева вже зовсім голі.Вони "зняли" своє яскраве вбрання.Та скоро одягнуть нове-зимове.Дерева злегка похрусчують своїми тонкими гілками на морозі.
Д<span>ля когось дерево - це будиночок. Білочка влаштувала собі житло в старому дуплі, заздалегідь наносила туди й горіхів, і грибів.
</span><span>Узимку дерева, які так весело шуміли своїми кронами влітку стоять завмерши,та дожидаються весни.
Ось таке життя у дере зимою.
</span>