Ан Гейфеля та банатський, омег банатський) і кримсько-кавказького рослинного світу.<span>Більше 2\% загального флористичного складу становлять ендемічні види, що ростуть лише в Східних Карпатах. Це рододендрон карпатський - чагарник з шкірястими овальними листочками і ясно-рожевими дрібними квіточками, з яких у Румунії варять напрочуд смачне варення, медунка Філярського, молочай карпатський, щавель карпатський та ін. Крім ендемічних, є цілий ряд рідкісних реліктів, що збереглися від найдавніших епох. Це тис ягідний, кедр європейський, сосна звичайна, модрина польська, бруслина карликова, вудсія ельбська. Є в Українських Карпатах адвентивні (занесені) рослини - вихідці з Північної і Південної Америки.
Сумісне існування і взаємодія представників різних флор зумовили формування різних типів рослинності. Домінуючим типом є лісовий. Дуже поширені також луки. Менше розвинені чагарники, болота і степи. Просторове розміщення їх має строго закономірний характер.</span><span>
Бук лісовий (звичайний) Fagus sylvatica L. Родина Букові - Fagaceae</span><span>Бук - одне з найпоширеніших дерев у карпатській флорі. Недарма одна з географічних областей так і називається - буковина. У нього могутня, густа і розлога крона, котра майже не пропускає світла.</span>
Вставати грудьми - самовіддано захищати, обороняти щось або когось.
Узяти в лещата - обходити з двох боків (ворожі війська).
Без штанів під стіл бігати - бути зовсім малим, у дитячому віці.
Споріднені слова - це слова (лексеми), що мають один і той же корінь, але відносяться до різних частин мови.
Розмаїтий - розмаїтість, розмай, розмаїття, розмаїтний, розмаю, розмаїти, розмаїта.
Що ж таке, якось галасно на дворі. Невже щось сталося?
- Що ви так галасуєте? Не даєте відпочити!
Усі начали ще голосніше співати своїм співом.
- Ми ду-уже голодні, нема чого попоїсти, ворони усе забрали.
- Та що ж ви, у нашому дворі є гарна горобина, ходімо до неї. Ось, дивіться, яка вона гарна, з солодким червоним намистом. Чого ви заводите такий гамір?
- Дякую наш друже, ти завжди нам допомагаєш. Але ця горобина ще не спіла.
Коли вони мені це сказали, то одразу зрозуміло, що це не наша горобина.
- Наша горобина у лісі росте, та не одна вона така журлива красуня. Ходімо, у цю пору року вона завжди краснюча та солодка.
- Дякуємо тобі! Ми б з голоду не пережили цю пору, через ціх невгамовних ворон.
Горобина дуже гарно їх годувала, таке відчуття, що вона це робила з задоволенням. Кожна горобина нам давала гарно попоїсти, і вони так роблять завжди, хоч вона і не дуже велике на всіх, це те, що не залишить нас ніколи, прекрасна горобина.