1Художник, малюючи картину, думає про щось своє.
2Вони зробили замок , граючи у піску.
3Моє серце, полонене мистецтвом,щасливо тьохкало.
4Вона, розмовляючи з ним, вже розуміла чим він засмучений.
5Чому ти, знаючи про це, нічого мені не розповіла?
Як нам усім зрозуміло вже дуже-дуже давно,слово це найбільша перевага людини.Тому що люди - це не тварини.Ми можемо усе вирішити словом,а тварини навпаки одразу як виникає якийсь конфлікт починають гризтися.Словом можно когось похвалити,когось знищити морально.Тому якщо люди хочуть миру на землі не треба бути тваринами!
<span>У кожної людини в світі є рідний край. І для
кожного він обов’язково, щось значить. Мій рідний край ,як моя домівка,
дуже рідний для мене. Мене завжди охоплює почуття любові до рідного
краю. Але іноді я замислююсь, щоб було, як би ми не мали рідного краю?
Напевно, люди шукали б його, але серце нічого не приймало б за рідне. І
навіть тоді, коли вони десь поселялися ,то все не вважалось милим, як у
рідному краї. Люди були б сумні, злі , бо вони не відчували любові,
щастя. І це було б дуже-дуже погано. Але нам пощастило - у нас є рідний
край, і це наше найбільше щастя.<span>Я пропоную, щоб ми усі зробили
щось для рідного краю. Бо іншого в нас ніколи не буде. Я гадаю, що ми
можемо посадити дерева, кущі. Не смітити на вулицях, не вирубувати
багато дерев. Ме<span>ні здається, що цим ми покращимо наш рідний край.
Тоді я буду радіти ще більше своєму рідному краю. Та якщо вийде, буду
надихати на ще більшу працю людей. Я вважаю, що коли люди будуть
натхненні, то вони допоможуть рідному краю. Вони ще більше полюблять і
більше ніж раніше поважатимуть рідну Землю. Бо це наш дім, і ми повинні
берегти його.</span></span></span>
Незличени та не здолани перешкоди принесла нам ця лютнева завирюха