1. Тухольці запалюють вогнища. 2. Цікавість боярина до роботи тухольців. 3. Виготовлення метавок. 4. Мирослава признається, що це вона навчила робити метавки. 5. Сумнів Тугара Вовка в успіхові монгольського походу. 6. Опис поляни, де відбувалася рада старців. 7. Прихід Тугара Вовка і Мирослави на раду до Захара Беркута. 8. Боярин повідомляє умови Бурунди. 9. Обговорення умов. 10. Пропозиції старців і міркування Захара Беркута. 11. Відповідь вождя Тугару Вовкові. 12. Мирослава умовляє батька залишитися в тухольців.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/zahar-berkut-plan/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Можу запропонувати такий варіант твору про улюбленого героя з "Чорної ради":
«Чорна рада» - це історичний роман хроніка, в якому розповідається про
доленосні події для нашої вітчизни. Твір П. Куліша насичений яскравими
та різнобарвними образами. На сторінках роману можна побачити і історичних постатей, серед яких Брюховецький, Сомко, Тетеря, і вигаданих персонажів, створених уявою письменника.
Серед
усіх образів мені найбільше імпонує Петро Шраменко. Це гарний «орел не
козак», який містить у собі такі риси, як мужність та хоробрість. Цим
його рисам дивуються навіть старші люди, які вже не раз відчули на собі,
що таке війна: «Не кожен здатен під кулями велику ріку перепливати». А
Петро завдяки своїй відвазі може.
Петро шанує батьків. Шрам, батько
Петра, є для нього справжнім авторитетом. Цей хлопець звик слідувати
закону та коритися моралі. Він відчайдушно вболіває за свою
Батьківщиною, бореться за неї не на життя, а на смерть: «... ворочав
важкою шаблюкою, як блискавкою, а хисткий і проворний, як сугак на
степу». Окрім цього Петро є гарним побратимом і товаришем, про що свідчать слова Кирила Тура: «...у багно тебе не втопче, як зав’язнеш, а хіба з багна витягне».
Петро Шраменко має здатність і на сильні почуття. Так він закохується у Лесю і лицарськи і шляхетно захищає честь украденої дівчини. З вірної в коханні Лесею їм пророкують справжнє сімейне щастя.
Отже, Петро – славний козак, гарний син та люблячий коханий. Він відданий своїй Батьківщині, ладний боротьбою
довести свої почуття до неї. Жодна людина не може сказати про нього
лихого слова. Саме завдяки цим позитивним рисам Петро Шраменко є моїм
улюбленим персонажем.
Олег Кандиба-Ольжич народився 21 липня 1907 року в Житомирі. Його батьком був відомий український поет Олександр Олесь. У1909 році сім’я Кандиб переїхала до Києва. Згодом — до Пущі-Водиці, ближче до місця роботи батька.
Олег був свідком бурхливих і трагічних подій української революції 1917 року. У 1919 році його батько стає культурним аташе Української Народної Республіки в Будапешті, що згодом негативно відбилося на долі Олега та його матері, які після поразки УНР та з приходом радянської влади стали "ворогами народу".
У січні 1923 року Олег з мамою покидають Україну й прибувають до Берліна. Там довго не затримуються й переїжджають до Чехословаччини, оселяються за п’ятдесят кілометрів вiд Праги у Горніх Черношицях, згодом — Ржевницях.
До 1924 року О.Кандиба навчається в Українському громадському комітеті в Празі, а в зимовому і літньому семестрах 1924-1925 років стає слухачем філософського факультету Карлового університету. Водночас він відвідує лекції з передісторичної археології та історії мистецтва, пише наукові та дослідницькі роботи з археології та суспільствознавства.
Ґрунтовні праці молодого археолога привертають увагу фахівців Гарвардського університету. Олега Кандибу запрошують до США, а згодом до Італії, де він читає лекції. У Римі Олег, який на той час був уже відомим науковцем, зустрічається з головою Проводу українських націоналістів полковником Євгеном Коновальцем.
Оповідання Джеймса Олдріджа «Останній дюйм» – один з найглибших й найяскавіших творів літератури двадцятого століття, хвилюючий та життєстверджуючий. В творі ідеться про проблеми батьків та дітей, про непорозуміння та самотність, віддалення близьких людей один від одного.Головні герої твору — хлопчик Деві та його батько Бен. У свої десять років Деві дуже самотній — чужий батькові та непотрібний матері. Батьки займаються кожен своїми справами, вирішують свої проблеми, намагаються влаштувати особисте життя, незважаючи на хлопця. Не розуміючи, що Деві — дитина, яка потребує любові, уваги та турботи. Не замислюючись над тим, що згаяний час все більше віддаляє рідних людей один від одного, роблячи їх чужими. Ця проблема актуальна і сьогодні. Дорослим не завжди вистачає часу на власних дітей. Часто-густо це призводить до сумних наслідків.На щастя, трагічна подія, що сталася в Акулячій бухті, допомогла Бену переоцінити своє життя та свої цінності, зрозуміти сина та його почуття.На прикладі Бена і Деві Джеймс Олдрідж вчить читача не гаяти час на неважливі речі, не марнувати шанси, які дає життя, не опускати рук в складних обставинах, з повагою та турботою відноситись до своїх близьких. Адже кожна людина заслуговує на увагу та любов.
<span>Риси вдачі
1. Худорлявий маленький хлопчик, слабосилий. Спостережний і допитливий.
2. Має творчі здібності, любить малювати.
3. Уважний і спостережливий.
4. Добрий і милосердний. Має природне чуття краси і свободи.
5. Вдумливий і вразливий.
6. Дивак, не такий, як усі.</span><span>7. Уважний і добрий
</span>