На землі здавна були три духовно найважливіших місця. Це Ватикан у Римі, Мекка у країнах ісламу та Києво-Печерська лавра у Києві (Україна).
<span>Києво-Печерська лавра була заснована близька тисячі років тому. Тисячі людей приїздять сюди, щоб подивитись не тільки на цей дивовижний витвір мистецтва, але й насправді святе місце. </span>
<span>Початок розвитку цієї народної святині дали два православні монахи. Вони почали рити у землі печери, щоб жити там, майже не спілкуючись із зовнішнім світом. Таким чином, вони намагались найбільше з'єднатися з Богом. До них приєднувалось дедалі більше людей, і згодом ці печери перетворилися на великий монастир. </span>
<span>Монастир ставав все могутнішим і мав велике значення у релігійному житті слов'янського народу. Згодом монахи почали будувати різні релігійні споруди зовні, які потім переросли у великий, оточений кам'яною стіною комплекс із багатьма храмами. Тому зараз Києво-Печерська лавра поділяється на печери та наземну частину монастиря. Доречно було б додати, що лавра здобула таку назву через печери, які є її основою, та стала лаврою не миттєво, а упродовж багатьох століть, бо лаврою у ті часи були тільки наймогутніші монастирі. Взагалі на території України у ті часи існувало лише три такі лаври і Однією з них була Києво-Печерська. </span>
Були собі нотки до ре мі фа соль я сі.і раптом вони всі гуляли і потрапили на піаніно.їм було дуже весело на піаніно.і піаніно стало їм другом.вони натискали на піанічну клавіатуру і робили веселу,гарну музику.і всі вони тепер ставали на панічні кнопки і іздавали веселі звуки.
Одного разу, в густому-густому лісі ріс величезний каштан. Завжди стояв гордо, впевнено, красуючись своим широким листям. Підспівував пташкам, що сиділи на його гіллі. Ростив своїх маленьких діточок - каштанів. Та раптом, один з них дуже бешкетував і не втримався за міцні віття. Тут же опинився на землі. Волав, кричав, плакав, благав взяти його назад:
- Таточку, будь ласка, забери мене назад на гілочку.
А той йому і відповів:
- Ні, сину, рости, дурненький, я теж з землі виріс.
Вечері я гуляла з друзями в парку і побачила на лаві забуту книгу. Мені
стало цікаво і я розгорнула її. Книжка була у стилі фентезі і це мені
сподобалось, якийсь у цьому був таємний зміст. Я забрали книжку додому і
з захопленням прочитала за декілька днів, книжка виявилась дуже
цікавою. Потім, я щовечора приходила до парку і сідала на ту саму лаву, в
очікуванні зустріти господаря книжки. Одного вечора мені пощастило, я
дізналась де живе дівчинка, яка згубила книжку. Це був невеликий
будинок, поблизу парку. Я поклала книжку у поштову скриньку і пішла.
Через декілька днів доля звела мене з цією дівчинкою ще раз. Ми
зустрілися біля магазину і познайомились. Її звали світлана. Хоч досі
ніхто не знає про мою добру справу, та ми з Світланою багато розмовляли
і знайшли чимало спільного в нашому світогляді і інтересах. Тепер ми
справжні друзі. Ось така в мене була історія і я завдячую їй маленькій
книжці, що я вирішила повернути.
В першому реченні, так як зустрічаються два схожих слова героїчно та герой