Найбільш відомим художнім твором Івана Франка на історичну тему є повість «Захар Беркут». Написана вона була 1822 року, але й сьогодні, на початку третього тисячоліття, цікавить і бентежить читача. У повісті змальовано наших далеких предків — українських верховинців із Тухольської долини, які зуміли героїчно оборонити рідний край від жорстоких татаро-монголів. У зображенні історичного минулого письменникові допомогли художня вигадка та народна творчість, зокрема відома в Галичині і в Закарпатті легенда про затоплення монголів тухольською громадою.
<span>Героями повісті є мудрий ватажок тухольської громади Захар Беркут, його мужній син Максим, жителі селища Тухля, підступний Тугар Вовк, його дочка Мирослава. Найбільше сподобався та запам'ятався мені образ Мирослави. </span>
Це молода дівчина, що рано втратила матір, знала лише любов і турботу батька — Тугара Вовка. Можливо, саме тому Мирославі до вподоби «чоловічі» інтереси — приміром, полювання на ведмедя: «батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою... привчив її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. ... Але попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною: ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем...» Згодом ми довідуємося, що героїня має неабияку силу характеру: зрозумівши, що її батько — зрадник, залишає його й воює проти нього та монголів разом із тухольською громадою. Дівчина просить Захара Беркута прийняти її за дочку.
Мирослава змальована Франком як казкова лісова принцеса, незвичайна та дивовижна.Можна зробити висновок, що для Мирослави головне — бути вірною собі, діяти так, <span>підказують сумління й серце. Увесь час вона серед вояків - тухольців: приносить Захару Беркуту звістку про сина, передає його поради, бере активну участь у боротьбі з ворогами, навчає тухольців робити метавки, лікує поранених. Не дивно, що саме така дівчина покохала відчайдушного й сміливого Максима, Захарового сина. Вона зізнається йому в коханні, клянеться у вірності. Навіть коли Максим опинився в полоні, Мирослава, ризикуючи, йде до ворожого табору, пропонує хлопцю тікати, а сама хоче залишитися замість нього. Доля виявилася прихильною до закоханих: вони з гідністю переносять усі випробування та єднаються в пару. </span>
Андрій та Остап мужні вояки.боє брати,але вони зовсім різні,Остап захищає ВІтчизну,а Андрій слідує за велінням серця,тому переходить на бік ворогів.Я вважаю що Андрій зробив не правильно.Найкращий герой твору це Остап!!
1Чіпка(Нечипір)Варениченко,селянин,простий парубок.борець за справедливість.
2цитата з твору (випиши )
3Хороший господар,чесний,совісний,справедливий ,щирий,люблячий,чесний.
Занадто імпульсивний,жорстокий ,мстивий,безоглядний,бунтар,убивця,пяниця,слабкий духом.
4Люди цурались його вважаючи сином нечистого.Бабуся жаліла і любила.Мати повчала і била.Дружина любила і щиро вірила в ньго намагалась переконати Чіпку жити нормальним життям.
5Ставлення автора (чесно не знаю але автор думаю співчуває йому)
6Твоє ставлення(моє таке я засуджую його адже він посягнув на саме святіше людське життя.)
Незнаю ми так робили якщо не підійде напиши.
У кожній хлібній зернині живе память про найпершу зернину і всі тих, хто сіяв хліб.зернина _джерело життя.вона здатна нагодувати багатьох людей.доки на світіє хліб,доти є життя.