Буду писати свою точку зору.
___________________________
В житті багато радісних моментів котрі роблять нашу будденність яскравішою. Нова іграшка чи смартфон, свята, поїзддка до зоопарку чи на море. Все це виділяється через те що в ці моменти ми приємно здивовані, можливо навіть перед цим була якась інтрига котра додавала інтересу. Але насправді щасливими нас роблять не так і багато речей. Найяскравішими є яскраві події котрі відбулися вперше в нашому житті, такі як наше перше день народження чи Новий рік. Отже виходить що щасливими нас робить те відбувається з нами вперше?
Узагалі моя кімната не зовсім особисто моя, тому що в ній стоїть телевізор. А телепередачі дивляться й батьки. Але у всьому іншому хазяїн тут я. Тут знаходяться мій письмовий стіл, книжкова шафа і книжкові полиці, диван, на якому я сплю, невеликий столик-тумбочка, де зберігаються мої ігри. Поруч — велике крісло, забравшись у яке з ногами, я люблю читати. А головне — в моїй кімнаті є куточок, де стоїть магнітофон і висять на стіні дві карти, різні таблички й цікаві мені картинки. Хочу пояснити, що це за таблички. Я їх давно колекціоную. Наприклад, є такі: «Без стуку не заходити», «Ідучи — гасіть світло», «У нас не палять», «Дотримуйтеся тиші» тощо. Висять вони просто так, без системи. Я знаходив їх на різних розвалах, деякі мені дарували. Мама час від часу погрожує, що викине, але мені вони подобаються.Одна з двох карт — це карта нашої області. Я люблю іноді відшукувати на ній селища, річки, про які щось почув, відзначати місця, де вже побував.<span>Я дуже люблю свою кімнату і, коли їду куди-небудь, незабаром починаю за нею нудьгувати. В ній улітку завжди прохолодно, тому що у вікна заглядають два величезних каштани, а взимку тепло й затишно завдяки гарячій стінці каміна.</span>
Конвалія росте в мішаних і листяних лісах. Це дуже ніжна, красива квітка. В неї тонесенька стеблина та широке листя. Маленькі білі пуп*янки міцно тримаються за стеблину. Ця квітка привваблює й ще своїм гарним запахом. З конвалії роблять жіночі парфуми.
Ніхто тебе з недолі не врятує; ніхто й не зіб 'є з власної тропи (В. Стус)
Умовк кобзар, сумуючи: щось руки не грають (Т. Шевченко).
Прокинулась — нема нічого (Т. Шевченко).
На вікнах срібна світиться різьба, сніжинки грають в сяйві електричнім (М. Рильський).
А)мовчить-присудок,скупавшися в зимовім молоці-дієприслівниковий зворот,алея-підмет,волохата-означення
б)і-сполучник,він,Київ-однорідні підмети,устав-присудок,перед-обставина,нами-додаток,наш-означення